Загальна кількість переглядів сторінки

5 січня 2017 р.

Дідух на луцькій площі



Не хотілося б перед Різдвом ув’язуватися в якусь суперечку, псувати настрій собі та комусь, але таки наважуся зачепити цю тему. Тим більше, що вона набула чималого розголосу в соцмережах.

Отже, вчора, 4 січня луцький мер на своїй особистій сторінці у фесбук розмістив інформацію про те, що він ініціює встановлення на Театральній площі дідуха. Ну, якраз на часі: Новий рік, Різдво, народні традиції і таке все інше. Несподівано інформація викликала неоднозначну реакцію читачів, зокрема, християн і, зокрема, протестантів. З’явилися коментарі, в яких ревні прихильники християнства протестували проти язичництва у вигляді дідуха. Дехто явно не стримував емоцій. Хоча були більш-менш помірковані коментарі, тон задавали «ревнителі», яких важко було б назвати адекватними. Закінчилося все несподівано: Микола Романюк видалив свій пост з усіма коментарями…

3 січня 2017 р.

Ми з Богом? (Різдвяні роздуми)



А люди ж!..
Люди,
Як свічечки
У день народження Бога.

Над яслами віл стоїть
Зі сльозою в оці.

А люди ж!..
Люди —
Поневолювачі,
Ярмо подають.

Спасе,
Спаси нас від людей,
Людей від нас спаси,
Спасе.

Нарекли хлопчика ім’ям:
БОГ З НАМИ.
Назви і нас, Господи:
МИ З БОГОМ.

А люди ж!..
Господи,
Чому люди гаснуть,
Подиху Твого
не відчувши?!

А люди ж!..

Василь Слапчук

Я не літературний критик, хоча до літератури маю пряме відношення. Не наважуюся робити аналіз цього вірша власне з літературної точки зору, тим більше, коли це твір відомого волинянина, шевченківського лауреата. Залишу цю справу професійним критикам. Але дозволю собі вільні роздуми на тему, порушену автором. Вірш мене, як кажуть, «зачепив». Він змусив подивитися на Різдво та звичні, знайомі мені біблійні фрази та події зовсім по-іншому. Він поставив переді мною запитання, актуальність якого набагато важливіша, аніж тема нинішньої війни, розгулу корупції, злочинності чи націоналізації Приватбанку…

Отже, вірш Василя Слапчука  «А люди ж!»

2 січня 2017 р.

Світлини зі скрині. Світлина № 1. Криваві літери на стіні церкви

Світлини зі скрині. Світлина № 2. Креативні іменини



Започатковую на блозі нову рубрику: «Світлини зі скрині». Народилася вона випадково, коли переглядав старі сімейні фото. А їх у мене — тисячі. Щось посортоване, ще більше — чекає своєї черги. Родинна фотоісторія — моє давнє хобі. Ще у школі захопився фотографією, як багато моїх ровесників сидів у заштореній кімнаті за плівками, фотозбільшувачами, реактивами, сліпнучи при червоному світлі. Один з перших в селі (це були ще 70-ті) захопився слайдами. Так що нині маю що переглядати. Плюс альбоми та поодинокі фото батьків, дідів, бабусь… Останніми роками намагаюся перевести цей багатющий архів в електронну версію.

…Нещодавно, в черговий раз переглядаючи пожовклі фото, зацікавився однією світлиною. Точніше невеликою деталлю на ній, яка була всього-на-всього заднім фоном. І не просто зацікавився, а віднайшов людей з фото і почув про дивовижний факт, який зафіксувала фотокамера. Так виникла думка розпочати рубрику «Світлини зі скрині». У ній будуть розповіді про цікаві історії, смішні та сумні, філософські та іронічні, які мають відношення до цих світлин, якісь маленькі родзинки з фото.

Отже, світлина № 1. Криваві літери на стіні церкви.

Молитва-2017



Несу Тобі, Господи, душу обпечену,
Повісплену кулями, братом скалічену,
Сплюндровану танками, юдами зречену,
Сльозами обмиту, майданами мічену,
Та не приречену.

26 листопада 2016 р.

Голодомор-33



«Попіл Клааса стукає в моє серце»
Шарль Де Костер

«Ми пам’ятаємо!»,
«Я пам’ятаю!» —
Напружений ритм білих строф…
Холодною ковдрою сніг огортає
Поля українських голгоф…

22 листопада 2016 р.

Палаюче вугілля

Палаюче вугілля
(Оповідання)

Це оповідання написане на основі реального факту, який стався в часи Другої світової війни в одному із сіл Волині. Прізвище пані Лядуховської реальне.



Старий Максим помирав.

Власне, хвороба була неважкою, але змусила його лягти у ліжко, чого раніше ніколи з ним не було. Можна було б надміру не перейматися цим — за кілька днів лікування все минулося б, але зараз це не той випадок. Максим був матеріалістом. Матеріалістом у тому розумінні, що сприймав дійсність такою, якою вона є, не задумуючись i не аналізуючи. Тому всі балачки щодо якоїсь душі вважав порожніми i не вартими уваги. Навіть саму смерть бачив як логічний i закономірний фінал («зариють, як собаку»), а отже, й не боявся її.

21 листопада 2016 р.

Солдатські сни



Що тобі сниться вночі, солдате,
На стоклятій отій війні,
Коли завтра тобі йти вмирати,
Де «Гради» ревуть навісні?

П’ятидесятниця як виклик



П’ятидесятниця не тільки є відповіддю на виклики сьогодення. Вона сама — це завжди виклик. Так було ще до того дня, коли в Єрусалимі на свято П’ятидесятниці — цей термін набув нового, особливого значення. Так було і в той день, коли люди з широко розкритими очима дивилися на апостолів та, слухаючи їхні полум’яні слова, не могли зрозуміти, що відбувається. Так було потім, протягом двох тисячоліть, коли сила з неба розбивала усталені, звичні форми християнства та змінювала хід історії. Так є і сьогодні, коли сучасне суспільство взяло чіткий та самовпевнений курс на секуляризацію і, на думку більшості, не має особливої потреби в Бозі.

19 листопада 2016 р.

Не кажи, що перші дні були кращі за ці...



Сьогодні мені скинули посилання на один вірш-«шедевр». Зазвичай, я мало реагую на подібну писанину. Я вже звик до тієї сірятини, яку дехто насмілюється називати поезією. Але тут я не стримався. Бо вірш зачепив за болючу струну в душі. Бо він є неправдою щодо правди. Бо він звинувачує тих, які щось роблять через уста тих, хто не робить. Спочатку це мав бути просто коментар для Фейсбуку. Але коли сів писати, не міг стриматися. Вийшло так багато букв, що мусив переносити тему в блог…

Ось, власне сам вірш.

31 серпня 2016 р.

Мамине ведмежа

З Наталею я познайомився в рівненському християнському притулку, організованому фондом "Відвага" для безхатченків. ЇЇ незвичайна і трагічна доля сироти вразила мене. На той час вона знайшла нову сім'ю серед працівників фонду і з оптимізмом дивилася в майбутнє. Але найбільше враження на мене справило старе плюшеве ведмежа, яке Наталя тримала в обіймах в розмові зі мною. Воно - єдинна річ, яка залишилася від її мами. Мами, яка одного дня свідомо залишила її, кількарічну, на рівненському вокзалі....




 Мамине ведмежа

Мама привела мене, трьохрічну, на вокзал - і залишила. 
З тих пір я ніколи не бачила її, 
від неї залишився лише плюшевий ведмедик, 
якого я тоді тримала в руках і якого бережу досі...
З розповіді 25-річної Наталі

І яке ж ти кумедне, яке ж ти невинне,
ведмежа.
З маминого світу ти у мене єдине...
Межа...

Ти спало зі мною, сумувало, плакало —
сім'я.
Твоїми очима дивилась налякано
я.

24 серпня 2016 р.

«Слава Україні!» чи «Слава Богу!»?



Сьогодні національне свято України — День незалежності. Це значить, що новини, інтернет будуть переповнені згадками про цей день. Хтось буде радіти ним, хтось — його проклинатиме. І, звичайно ж, навколо все ряснітиме від фрази «Слава Україні! — «Героям слава!».

Комусь ці слова як єлей на душу, комусь — як, даруйте, скипидар… І серед незадоволених, звичайно ж, будуть «святі та праведні» християни…

18 серпня 2016 р.

ДЕМИДОВИЧ — ШЕВЧЕНКО: РАХУНОК 0:0


Слідкую за фейсбушною дуеллю Демидович-Шевченко. Невідомо, чим вона закінчиться. Але вона вже оголила деякі проблеми сьогоднішнього християнства, зокрема пострадянського, а ще точніше, російсько-українського. Не буду публічно ставати на сторону того чи іншого опонента, і не тому, що, за словами Шевченка, зберігаю нейтралітет, а тому, що маю свою чітку позицію щодо піднятої теми. І це перша проблема, яка яскраво виражена у публікаціях Демидовича та Шевченка, точніше, у коментарях під ними. 

23 лютого 2016 р.

Інформаційна влада: битва за душі



«Хто володіє інформацією, той володіє світом» (Натан Ротшильд, Уїнстон Черчілль)
«Інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації» (Ліна Костенко).

Четверта влада

Пройшовши довгу еволюцію, влада на даний момент сформувалася в класичний трикутник: законодавча, виконавча та судова. І над усіма ними потужним та непереможним Голіафом стоїть четверта влада, влада інформації. Хоча, напевне, правильніше було б поставити її першою. Бо, розумно (чи хитро) озброївшись інформацією, можна досягнути більше, аніж усі гілки влади разом узяті.

Чому ж медіа удостоїлися такої честі називати себе владою? Чи це, може, гарна метафора? Ні, насправді так воно і є. Четверта влада була і є потужним інструментом впливу на людей і навіть на хід історії. Тому було б неправильним нехтувати цим впливом.

17 лютого 2016 р.

Передумови та причини зародження та розвитку п'ятидесятницького руху на Волині

Розміщую наукове дослідження для Міжнародної науково-практичної конференції «П'ятидесятництво в Західній Україні: історія та сучасність», 5-6 березня 2015 р., що проходила у Львові і де я був одним із доповідачів. Ця праця вийшла друком у спеціальному виданні " Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «П'ятидесятництво в Західній Україні: історія та сучасність»"



Зародження та розвиток євангельських церков на Волині — явище унікальне. Унікальне раптовістю виникнення, стрімким, потужним зростанням та тривалістю. Цей рух, виникнувши в першій половині 20-х років ХХ століття не припиняється, не спадає, а набуває ще більшої сили у ХХI столітті.

Коли говоримо про будь-які земні речі з духовної, Біблійної точки зору, то розуміємо, що всі події на землі відбуваються з волі Божої та з Його участю. Тим більше таке явище, як пробудження та духовні рухи. Праця Духа Святого суверенна, і не завжди Його дії мають раціональне пояснення. Але, разом з тим, ми віримо, що на пробудження також безпосередньо впливають історичні, соціальні, культурні процеси, людські фактори та відданість справі окремих особистостей. Біблія має чимало прикладів, коли окремі люди, групи людей, моральний стан суспільства негативно чи позитивно впливали на знакові події історії. Розбещеність та гріховність першої цивілізації стали причиною всесвітнього потопу, віра та посвята Авраама посприяли зародженню єврейської нації, любов Неемії до свого народу — відбудові Єрусалима після вавилонського полону. Могутність та фактично повне панування Римської імперії над тодішнім цивілізованим світом посприяли широкому розповсюдженню Євангелії. Не став винятком і процес, який ми розглядаємо. Яким би унікальним та керованим Богом не було зародження євангельського руху в Західній Україні у першій половині ХХ століття, він мав свої, чисто земні причини та передумови. Вони були дуже різні, іноді незалежні один від одних, але в поєднанні створили той сприятливий ґрунт, на якому потужно зросло насіння євангельської науки на Волині.

Під терміном «Волинь» матимемо на увазі історичну Волинь, тобто територію сучасних Волинської, Рівненської, Тернопільської, частини Житомирської областей та Південні райони Білорусі в межах території, що увійшла до складу Польщі за умовами Ризького мирного договору 1921 року, — саме тут в період між двома світовими війнами розгорілося вогнище пробудження.

Отже, розглянемо передумови та причини зародження та розвитку п'ятидесятницького руху на Волині.

1 липня 2015 р.

Скорботний Христос



У древньому Львові є цікава архітектурна пам’ятка — каплиця Боїмів. Вона приваблює надзвичайно красивим інтер’єром: неймовірна кількість фігур і фігурок, розп’яття, кесони на куполі, епітафії — і все це з каменю. Фасадна стіна вкрита суцільною кам’яною різьбою, на верхньому ярусі багатофігурні барельєфи, вкриті філігранною різьбою колони.