Шукати в цьому блозі

На перехресті думок. Блог Юрія Вавринюка

Про віру, життя та події з точки зору християнського публіциста

Публікації

Показано дописи з міткою "учений"

Показати усе

Результатів не знайдено

На платформі Blogger

Зображення для теми від користувача Michael Elkan

Юрій Вавринюк: Християнський журналіст, головний редактор журналу "Благовісник", публіцист, поет

Переглянути профіль

Загальна кількість переглядів сторінки

«Слава Україні!» чи «Слава Богу!»?

серпня 24, 2016

Сьогодні національне свято України — День незалежності. Це значить, що новини, інтернет будуть переповнені згадками про цей день. Хтось буде радіти ним, хтось — його проклинатиме. І, звичайно ж, навколо все ряснітиме від фрази «Слава Україні! — «Героям слава!». Комусь ці слова як єлей на душу, комусь — як, даруйте, скипидар… І серед незадоволених, звичайно ж, будуть «святі та праведні» християни…

Передумови та причини зародження та розвитку п'ятидесятницького руху на Волині

лютого 17, 2016

Розміщую наукове дослідження для Міжнародної науково-практичної конференції «П'ятидесятництво в Західній Україні: історія та сучасність», 5-6 березня 2015 р., що проходила у Львові і де я був одним із доповідачів. Ця праця вийшла друком у спеціальному виданні " Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «П'ятидесятництво в Західній Україні: історія та сучасність»" Зародження та розвиток євангельських церков на Волині — явище унікальне. Унікальне раптовістю виникнення, стрімким, потужним зростанням та тривалістю. Цей рух, виникнувши в першій половині 20-х років ХХ століття не припиняється, не спадає, а набуває ще більшої сили у ХХI столітті. Коли говоримо про будь-які земні речі з духовної, Біблійної точки зору, то розуміємо, що всі події на землі відбуваються з волі Божої та з Його участю. Тим більше таке явище, як пробудження та духовні рухи. Праця Духа Святого суверенна, і не завжди Його дії мають раціональне пояснення. Але, разом з тим, ми віримо

Віра, страх та прогулянки по воді

квітня 02, 2020

Пандемія коронавірусу стала лакмусовим папірцем практично для усіх сфер життя. Вона виявила фактичний стан речей як у політиці, медицині, економіці, так і у людських стосунках. І навіть у такій інтимній сфері, як віра в Бога. Звичайнісінький вірус викрив штучність та ненадійність того, що ще вчора було досягненням і гордістю науки та політики. Кордони між країнами, які під оплески дипломатів зникали, раптом зачинилися на замок, безвіз став небезпечним, медицина непідготовленою та безпомічною, економіка обвалилася за ефектом доміно… Політики скинули маски і показали, хто вони є насправді. Коронавірус застав зненацька і Церкву. Виявилося, що там теж було багато штучного та декларативного. Виявилося, поза храмами, двері яких замкнув карантин, віряни не знають як і не вміють поклонятися Богові. І виявилося, що для багатьох християн і навіть служителів віра та реальне життя — речі не дуже сумісні…

Травневе

листопада 28, 2019

В яблуневому цвіті заплутався місяць — Цілу ніч пелюстки лоскотали живіт... Вітер хмари спросоння скуйовджені місить, Пугач будить застояну тишу боліт.

Ми з Богом? (Різдвяні роздуми)

січня 03, 2017

А люди ж!.. Люди, Як свічечки У день народження Бога. Над яслами віл стоїть Зі сльозою в оці. А люди ж!.. Люди — Поневолювачі, Ярмо подають. Спасе, Спаси нас від людей, Людей від нас спаси, Спасе. Нарекли хлопчика ім’ям: БОГ З НАМИ. Назви і нас, Господи: МИ З БОГОМ. А люди ж!.. Господи, Чому люди гаснуть, Подиху Твого не відчувши?! А люди ж!.. Василь Слапчук Я не літературний критик, хоча до літератури маю пряме відношення. Не наважуюся робити аналіз цього вірша власне з літературної точки зору, тим більше, коли це твір відомого волинянина, шевченківського лауреата. Залишу цю справу професійним критикам. Але дозволю собі вільні роздуми на тему, порушену автором. Вірш мене, як кажуть, «зачепив». Він змусив подивитися на Різдво та звичні, знайомі мені біблійні фрази та події зовсім по-іншому. Він поставив переді мною запитання, актуальність якого набагато важливіша, аніж тема нинішньої війни, розгулу корупції, злочинності чи націоналізації Приватбанк

Темні сторінки Ісусового родоводу

січня 08, 2017

Чи знаєте ви своїх пращурів, скажімо, у шостому чи сьомому коліні? Впевнений, що більшість з вас зараз героїчно намагається згадати те, чого ніколи й не знав. На жаль, часто наше коріння не дуже глибоко проростає в родинну пам’ять. А от в євреїв це питання було чи не найпершому місці. Там кожен знав якого він роду, з якого коліна, досконало розбирався у своєму генеалогічному дереві. Без цього він не міг вважатися євреєм. Не дивно, що, читаючи Біблію, ми часто натрапляємо на довжелезні родоводи, які, чого гріха таїти, просто пропускаємо. Але в єврейському середовищі подібне нехтування могло коштувати дорого. У другому розділі книги Ездри згадуються деякі священицькі сім’ї, які «шукали свого запису родоводу, та не знайшли, і були вони вилучені зо священства». Тому не дивно, що Євангелія, розпочинаючи оповідь про Ісуса Христа, розпочинає її саме з родоводу. Для єврейського читача приналежність Ісуса до роду царя Давида, до одного з найшановніших колін Ізраїля було одним з найвагомі

На добраніч

квітня 21, 2015

Добрий ранок, моя одинокосте! Ліна Костенко Добрий вечір, моя одинокосте! Наодинці лишаємось знов. Ти, любове моя і жорстокосте, — Це ж до ранку он скільки розмов.

Скорботний Христос

липня 01, 2015

У древньому Львові є цікава архітектурна пам’ятка — каплиця Боїмів. Вона приваблює надзвичайно красивим інтер’єром: неймовірна кількість фігур і фігурок, розп’яття, кесони на куполі, епітафії — і все це з каменю. Фасадна стіна вкрита суцільною кам’яною різьбою, на верхньому ярусі багатофігурні барельєфи, вкриті філігранною різьбою колони.

«Свята» брехня, або Вбитий Бетховен

грудня 26, 2013

Яку ще неправду сказати на захист правди? Афоризм, з інтернету. Уже давно запланував цю статтю. Зібрав факти, зібрався з думками. Але інші справи якось все відсовували цю роботу на другий план. І тут допоміг випадок. У персональному блозі одного автора натрапив на цікаві думки. Йому вдалося стисло і точно описати те, про що я давно думав. Тому розпочну з його замітки, яку подаю мовою оригіналу. Чешутся руки. Уже написала три с половиной страницы. Но кое-что останавливает... Это такая штука, которую я не могу в себе переступить. Я знаю, что может понравиться читателю. НО ЭТО ЖЕ НЕПРАВДА! Только что закончила читать книжку довольно известного автора. Читала с удовольствием. При этом я книгу легко могу расчленить на технические детали и рассказать «что, где, зачем». Вижу все неувязки и понимаю, почему они там — потому что иначе будет занудно и скучно, а надо, чтобы увлекательно. Я знаю рецепт для романтической истории: м+ж+ они сразу друг друга зацепили, но меж

Бачити людину

березня 24, 2014

Поштовхом до написання цієї статті стало бурхливе обговорення у протестантському інтернет-середовищі на початку цього року однієї інформаційної замітки. У ній йшлося про те, що в одній з євангельських церков Москви на різдвяні свята було показано дитячий спектакль. Дуже гострої і навіть обурливої критики ця новина «удостоїлася» тому, що спектакль був не на біблійну чи євангелізаційну тему, а розповідав про хлопчика, «которому, в Рождественскую ночь, во сне, было показано то, каким он был, как он выглядит со стороны сейчас и какое будущее его ждет. Проснувшись, мальчик решил полностью измениться и стать добрым, отзывчивым и любящим сыном и братом...» Я не збираюся обговорювати питання щодо того, чи доречні в церкві спектаклі. Це інша тема. Мене «зачепив» один коментар. «Зритель воспринял суть спектакля следующим образом: мальчик был плохим, увидел со стороны свое настоящее и будущее, решил стать хорошим. Но дело в том, что суть спектакля не должна быть такой! Ни у автора репортаж

Архів

2024 1
- січня 1
  - Рясна радість серед досвіду горя

2023 8
2022 22
2021 9
2020 12
2019 11
2018 5
2017 8
2016 10
2015 11
2014 19
2013 26
2012 46

Показати більше Показати менше