Загальна кількість переглядів сторінки

11 липня 2019 р.

Моя книжкова полиця. "Не фан"



Працюючи в журналі, знаю, як непросто іноді знайти влучний заголовок для статті. Нерідко цілим колективом ламаємо голову над цим непростим завданням. Бо часто саме від заголовку залежить, чи захоче читач читати те, що написано під ним.

Коли мені до рук потрапила книга «Не фан» Кайла Айдлмена, найперше, на що я звернув увагу, — це заголовок. Слово, яке зазвичай використовується у сфері спорту та розваг, здавалося, трохи не гармонує з духовним змістом книги. Це інтригувало. Бажання дізнатися, що ж ховається за коротким, як постріл, виразом, спонукувало до читання.

Розірвана завіса



І завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу…
Євангеліє від Матвія 27:51

У святому святих було темно.
Ні шпарини, ні вікон — ні дня…
Пахло спогадом вицвіло-древнім,
І гірчило едемське знання.

За завісою тиша суботня.
Херувими вдивляються в ніч.
Там Єгова сумує самотньо.
У сум’ятті людських протиріч.

Географія щастя



Якщо ви хочете мати щасливе життя, вам потрібно бути прив’язаним до мети, а не до людей чи до речей. 
Альберт Ейнштейн

Якось, їдучи в автомобілі на роботу, прислухався до радіопередачі, яка саме звучала в ефірі. Ведучі, відштовхнувшись від опублікованого нещодавно Індексу щастя, запросили у студію експертів та спробували подискутувати на тему щастя. Мені не вдалося прослухати усієї передачі, але тема, як кажуть, «зачепила».

Найбільше вразило те, що в цьому Індексі щастя (Міжнародний індекс щастя, що  відображає добробут людей та стан навколишнього середовища в різних країнах світу, був запропонований New Economics Foundation) Україна у 2019 році посіла 133 місце серед 156 країн. Це було більше ніж дивно. Зрозуміло, що не можна вважати цей рейтинг стовідсотково об’єктивним, але те, що більшість країн Африки чи Латинської Америки, яких ми вважаємо бідними та неблагополучними, опинилися далеко попереду нашої країни багато про що говорить. Про що саме? Я довго думав над цим. Пізніше читав коментарі щодо цього рейтингу, у яких спеціалісти не погоджувалися з методами проведення дослідження. Але це не пояснювало до кінця рейтингову «нещасність» України.

5 грудня 2018 р.

Нерозумні




Новинні стрічки багатьох світових ЗМІ наприкінці листопада цього року розповсюдили повідомлення, що на одному з індійських островів від стріл місцевих жителів загинув американський місіонер. Те, що християнські працівники у своєму служінні ризикують життям, далеко не новина. Однак у згаданій пригоді є одна важлива обставина: поведінку молодого місіонера не можна було назвати розумною. Він свідомо йшов на майже вірну смерть.

Отже, коротко про трагедію.

22 червня 2018 р.

Дон Кіхот Український та ЛГБТ-вітряки



Вже другий тиждень стрічка українських християн забита гнівними публікаціями проти гей-параду в Києві. Це тема № 1. Сьогодні у тому ж Києві біля Верховної Ради проводиться пікет проти свавілля поліції та проти гомо диктатури в Україні. За увесь той час я ніяк не відреагував на ці події публічно. На це були причини. Сьогодні ж мушу говорити.

15 березня 2018 р.

Куди пішов Хокінг?




Вчора пішов Стівен Хокінг. Пішов громадянин Всесвіту, міцно прикутий до Землі. Людина, яка стала легендою. Яка довела, що і в безпомічному тілі може жити сильний здоровий дух. Людина, яка, сидячи в інвалідному кріслі, заглянула у чорні дірки. Яка насмілилася привідкрити таємничу завісу Космосу. Яка в паралізованому стані відчула що таке невагомість. Можна було б приводити ще безліч позитивних епітетів в адресу тепер уже покійного генія…

21 лютого 2018 р.

«Християнський соціалізм» та радник десяти президентів


Сьогодні у моїй фейсбук-стрічці виділяються дві популярні новини: «Християнський соціалізм» Добкіна та смерть Біллі Грема. Їх об’єднує одне слово: християнський, але вони, по суті, з паралельних світів.



Що ж, мемоносному Добкіну не відмовиш у своєрідному почутті гумору. Перебігаючи як заєць (чи як шакал) з партії в партію, з фракції у фракцію, нарешті доріс до своєї партії. Соціалістичної. Бо ж — за соціальну справедливість. Те, що благородний за суттю соціалізм опоганився марксизмом, комунізмом, сталінізмом, маоїзмом Добкіну виявилося мало. Вершиною святотатства та цинізму стала приставка «християнський». Тут йому вдалося опоганити два поняття: як соціалізм, так і християнство. І в Добкінському поєднанні це стало гримучою сумішшю, яка запустила лавину мемів та насмішок. «Християнське спрямування — це буде те, що повертатиме в наше життя залізобетонні людські цінності, такі як сім'я, повага, взаємини між людьми» – зазначив нардеп. Під «залізобетонними цінностями» напевне, потрібно розуміти гундяєвське християнство, яке активно насаджується зараз на Сході України, яке проникає у свідомість через мас-медіа і через самі гундяєвські храми. Страшно від таких цінностей. Страшно від такого християнства. І від таких носіїв християнства.

29 січня 2018 р.

Невивчені уроки історії



Цього року пострадянське суспільство відзначатиме сумну дату: 50 років з моменту трагічного закінчення так званої Празької весни. Бажання зменшити вплив Радянського Союзу, спроба політичної лібералізації в Чехословацькій Республіці, що тривала з 5 січня по 20 серпня 1968 у формі політичних дій партійного керівництва та народних демонстрацій, закінчилася введенням в країну радянських військ і військ країн Варшавського договору. В Україні ще й дотепер згадують той випадок, адже тоді «под ружьйо» поставили майже усіх військовозобов’язаних…

10 січня 2018 р.

Мовчання Бога


Мовчання Бога


Під порепаним від спраги небом
зависло мовчання Бога,
мов у драглистому тумані
застиглі журавлині крики.

Син волав до Батька
голосом покинутої дитини,
відкинутий землею
і не прийнятий небом,
він загубився серед мовчання.

19 вересня 2017 р.

Свято подяки-2017: емоційно про емоції



Передивляюся стрічку новин у фейсбуці, переглядаю фотографії з Дня подяки, переслуховую виступ Ніка Вуйчича, перечитую коментарі та аналітичні матеріали про цю історичну подію. І стає сумно. Повертаюся до численних новин та публікацій під тегом R500, які наповнили християнський медіапростір і продовжують сипатися уже майже рік. І стає сумно. Повертаюся до своєї журналістської практики, коли мені доводилося збирати матеріали та брати інтерв’ю про певні історичні події. І стає сумно. Найгучніше у світі, навіть гучніше аніж у тій самій Європі, зокрема Німеччині, відзначаючи ювілей Реформації, ми так і не зрозуміли основного: нам гостро потрібна власна Реформація: особиста, на рівні місцевої громади, об’єднання, конфесії. Але ми бездоганні та безгрішні, ми чітко дотримуємося 5 solas, тому треба усі сили кинути на прозелітизм… І у святій простоті, в емоційному пориві настільки відриваємося від реальності, що мало впливаємо на цю реальність. Ми продовжуємо жити у своєму напівштучному світі, проводимо заходи під себе, тішимося ними, гордимося ними, мало звертаючи уваги на те, як усі ці наші дії сприймають «не наші».

Про що це я?

7 вересня 2017 р.

Ураган Ірма, німецьке божество та Божий кулак над пляжами




Прочитав сьогодні в одному блозі роздуми одного шанованого (без іронії) мною проповідника та блогера щодо подій природно-катастрофічного характеру в Карибському регіоні. Ось цитата.

Не знаю почему очередной и самый мощный ураган за  все время наблюдения, назван именем Ирма. "Имя Ирма происходит от названия древнегерманского божества Ирмина (Германа или Яримана (Ярило)). Первый слог имени имеет значение «благородный, истинный, жизненный»." Ураган "Ирма" назвать благородным едва ли можно. Он оставляет после себя ужас и разруху. Ураганы не дают дремать людям в местах, где можно хорошо в это время отдохнуть. Даже любимый остров Романа Абрамовича, как сообщает МК, снесен. Может быть Бог таким образом разговаривает с людьми, которые во время отдыха ни о чем не думают, как только о грехе?

5 травня 2017 р.

Кисилин. Зруйнована мрія


21 квітня 2017 р. Міжконфесійний оргкомітет R500 на Волині організував для місцевих журналістів прес-тур по історичних протестантських місцях Волині. Луцьк, Олика, Човниця, Рожище, Кисилин: найбільш знакові для волинського протестантизму населені пункти. Не скрізь час зберіг будівлі та речі, що пов’язані з цим цікавим етапом історії нашого краю. Але і те, що лишилося, варте уваги сучасників. Особлива подяка працівникам оргкомітету за чудовий підбір спікерів: вони, справжні знавці своєї справи, зуміли своїми розповідями запалити інтерес до відвіданих місць та історичних подій навколо них.

30 березня 2017 р.

Світлини зі скрині. Світлина № 2. Креативні іменини

Світлини зі скрині. Світлина №1. Криваві літери на стіні церкви

Сьогодні у мене день народження. Щорічна нагода згадати минуле, пильніше вдивитися у майбутнє. За більш як 50 років були різні дні народження. Святкові та не дуже, приємні та з гірчинкою смутку. За різних обставин та в різних місцях. Нині згадалося святкування дня народження в незвичних умовах, в незвичному місці.



8 січня 2017 р.

Темні сторінки Ісусового родоводу



Чи знаєте ви своїх пращурів, скажімо, у шостому чи сьомому коліні? Впевнений, що більшість з вас зараз героїчно намагається згадати те, чого ніколи й не знав. На жаль, часто наше коріння не дуже глибоко проростає в родинну пам’ять. А от в євреїв це питання було чи не найпершому місці. Там кожен знав якого він роду, з якого коліна, досконало розбирався у своєму генеалогічному дереві. Без цього він не міг вважатися євреєм. Не дивно, що, читаючи Біблію, ми часто натрапляємо на довжелезні родоводи, які, чого гріха таїти, просто пропускаємо. Але в єврейському середовищі подібне нехтування могло коштувати дорого. У другому розділі книги Ездри згадуються деякі священицькі сім’ї, які «шукали свого запису родоводу, та не знайшли, і були вони вилучені зо священства».

Тому не дивно, що Євангелія, розпочинаючи оповідь про Ісуса Христа, розпочинає її саме з родоводу. Для єврейського читача приналежність Ісуса до роду царя Давида, до одного з найшановніших колін Ізраїля було одним з найвагоміших доказів того, що Він — очікуваний Месія. Автор зі скрупульозною точністю перераховує усіх праотців Ісуса як доказ істинності всього того, про що він буде оповідати далі. Дійсно, який величний та славний родовід, йому позаздрив би не один юдей. Мати такі відомі та шановані постаті в роду — це одна із запорук поваги в суспільстві.

Дороги розгубленого покоління



Усі ми — утрачене покоління.
Гертруда Стайн

В одній із публічних дискусій відомий український богослов Сергій Санніков сказав таку фразу: «Нинішнє покоління — це люди, які загубили себе». Мається на увазі пострадянське покоління, світогляд якого формувався у 90-ті роки минулого століття та на початку ХХІ. Чи мав автор цієї думки рацію? Вважаю, що так. І це, до речі, стосується не тільки молодих людей, що зросли в цей період, але й тих, хто вийшов із радянсько-комуністичного світу. Що ж саме дає підстави говорити про наших сучасників як про загублених?

Загублене покоління
Сам термін «утрачене (або загублене) покоління» належить американській письменниці Гертруді Стайн. Так вона назвала своїх колег по творчості, які працювали в період між двома світовими війнами, започаткувавши однойменну літературну течію. Але відомим термін став після того, коли один із представників цієї течії Ернест Хемінгуей використав фразу Гертруди Стайн як епіграф до свого роману «І сходить сонце». Він узагальнив поняття «утрачене покоління», застосувавши його до людей, які в молодому віці пішли на фронт Першої світової, рано навчилися вбивати, перейшли через усі жахіття однієї з найстрашніших воєн людства і після її закінчення не змогли адаптуватися до мирного життя. Їм не вдавалося нормально жити й працювати, будувати стосунки з людьми, вони часто божеволіли та накладали на себе руки.