Публікації

Показано дописи з Грудень, 2013

«Свята» брехня, або Вбитий Бетховен

Зображення
Яку ще неправду сказати на захист правди? Афоризм, з інтернету. Уже давно запланував цю статтю. Зібрав факти, зібрався з думками. Але інші справи якось все відсовували цю роботу на другий план. І тут допоміг випадок. У персональному блозі одного автора натрапив на цікаві думки. Йому вдалося стисло і точно описати те, про що я давно думав. Тому розпочну з його замітки, яку подаю мовою оригіналу. Чешутся руки. Уже написала три с половиной страницы. Но кое-что останавливает... Это такая штука, которую я не могу в себе переступить. Я знаю, что может понравиться читателю. НО ЭТО ЖЕ НЕПРАВДА! Только что закончила читать книжку довольно известного автора. Читала с удовольствием. При этом я книгу легко могу расчленить на технические детали и рассказать «что, где, зачем». Вижу все неувязки и понимаю, почему они там — потому что иначе будет занудно и скучно, а надо, чтобы увлекательно. Я знаю рецепт для романтической истории: м+ж+ они сразу друг друга зацепили, но меж

За ким гудеш, старезно-сивий, дзвоне?

Зображення
* * * Не питай, по кому б'є дзвін.  Він б'є по тобі…  Ернест Хемінгуей За ким гудеш, старезно-сивий, дзвоне? Кому несеш свою гірку печаль? Ти бив на сполох мало не до скону, Коли в душі чорніла раптом даль. У дзвоні тім — сплюндроване минуле, Війна і мир, шляхетне і лихе, Моя земля, зчорніла і заснула, Моя душа, змарнована в гріхах. Ти б'єш журбу, розсипану по світі, Несеш Дніпром звитягу і ганьбу. У дзвоні тім — бажання гідно жити, І те, що гідність втоптує в брехню. Життя спішить. В шаленім перегоні Майбутнє мчить на білому коні… Ти б'єш набат, старезно-сивий дзвоне, Коли ж ти виб'єш благовіст мені?...

"Якби Костенко Ліна не жила...."

Зображення
Господи! Я дякую Тобі за нашу владу! Я дякую тобі за нашого президента! Він, як ніхто з українських очільників, зумів зробити неймовірне! Він підняв український народ з колін, він їх згуртував, як ніколи. Він розбудив його з вікового летаргічного сну. Він зумів донести до свідомості мільйонів, що не ковбасою за рубль буде жити людина. І не газом, вартістю в свободу. Якби не він, ми спокійно б обростали мохом байдужості, інертності і меншовартості. Кажуть, де два українці, там три гетьмани. Янукович зробив неймовірне: більше мільйона українців на кількох гектарах — і жодного гетьмана! Нещодавно, перечитуючи Ліну Костенко і про Ліну Костенко, у мене народився вірш. Він про неї, про Ліну. Але, дивлячись на нинішню ситуацію, вважаю — він і про нас. Про те, як ми завдяки обставинам, гартуючись, стаємо собою, стаємо Людьми. *  *  * Якби Костенко Ліна не жила в оті буремні шістдесяті, якби цензура кігті не вп’яла в сміливу душу злопихато, якби її під варту не взяли щонайстраш