На перехресті думок. Блог Юрія Вавринюка

Роздуми в кріслі церковної зали Липень 2023 року. Я сиджу в затишній залі луцької церкви «Спасіння». Нині тут відбувається конференція місії «Голос надії». Для мене такий захід зовсім не перший. За понад 30 років праці в місії мені доводилося бути на десятках таких конференцій. Цьогоріч так, як завжди: проповіді, свідчення, молитви, розповіді про місіонерські будні, плани на майбутнє. А втім, не так, як завжди… Протягом двох днів разом із духовними, місіонерськими термінами у виступах надто часто звучить слово «війна»… Нині все місіонерське служіння безпосередньо пов’язане саме з війною: чи воно стосується євангелізації, чи допомоги біженцям, душеопікунської праці. А ще одним красномовним та болючим наслідком війни став новий пункт програми конференції: чимало місіонерів звітувалися у форматі відеозвернення. Вони поза ме­жа­ми України — обставини склалися так, що їхнє служіння тепер там. Хтось поїхав туди ще до війни, хтось після її початку як біженець. Нині їхнє поле служіння — Європа...

Коли герой — герой Нам притаманно захоплюватися героями. І біблійними також. Ще з недільної школи нам знайомі Давид, який переміг велетня Голіафа, три юнаки в огненній печі, Даниїл серед левів. А скільки чудес зробив Ісус! Недаремно за Ним ходили тисячні натовпи. І одна з причин такого захоплення — те, що такі історії закінчуються неочікувано та щасливо. Власне, часто цей факт і робить ту чи іншу дійову особу оповіді героєм. В американській культурі є феномен, який називають «хепі ендом» (happy end) — щасливий кінець. Саме так, на думку масового читача чи глядача, має закінчуватися будь-яка книга чи фільм. Якщо по-іншому, вважається, що герой оповіді — не герой. Ось захоплююча, місцями детективна історія одного героя.

У 1990-х роках Корейські Авіалінії прославилися своїм рекордним рівнем авіакатастроф.   Показник «втрат» літаків Korean Air в 17 разів перевищував «втрати» американських United Airlines (4.79% на мільйон вильотів проти 0.27% у випадку United Airlines). Гучні та дуже дивні авіакатастрофи Korean Air спонукали ретельно розслідувати причини такого високого показника нещасних випадків.  Як з’ясувалося, основна причина хронічної «схильності до катастроф» на Корейських Авіалініях — це табу на критику першого пілота. Така от культурна особливість цього східного народу. Навіть коли екіпаж бачив, що пілот наламав дров і всі загинуть, — вони не наважувалися це озвучити в чіткій формі.  Дослідників, які слухали записи «чорних ящиків», вражала форма спілкування в кабіні пілота. Улесливо запопадливі спроби натякнути, що пілот помилився й вони зараз загинуть. Для людей західної культури — це було шокуюче відкриття.

Прапор його надо мною —кохання! Пісня над піснями 2:3 Двадцять років тому наш журнал «Благовісник» присвятив один із номерів цікавій та делікатній темі — «Християнська сім’я». І як про один із її аспектів ми говорили про високе почуття кохання. Після виходу журналу до редакції надійшов лист від читача. Анонімний. Але із зазначенням церкви, яку відвідував. Церква велика, кількатисячна. Лист розпочинався розповіддю про невеликий ажіотаж у церкві з приводу цього номера журналу. Читач пише, що його здивувало те, що багато хто з його знайомих шукали саме цей номер. Це його зацікавило — і він вирішив також ознайомитися з часописом: що ж там такого пишуть. Тепер уже не пригадую подробиць самого листа, але реакція його автора була несподіваною. Він обурився, вибухнув праведним гнівом через те, що християнське видання наважилося писати про КОХАННЯ! Його слова були приблизно такі: «До чого вже віруючі дожилися: пишуть про кохання! У християнському журналі разом зі статтями про Бога, спасіння та ...