Публікації

Показано дописи з 2021

Про бокс, балет, реп... і не тільки

Зображення
Я зовсім не цікавлюся боксом. Не кидайте в мене каменем. Таких як я, виявляється, багато. Я не дивився жодного поєдинку, ні в трансляції, ні в записі. Але я добре знаю, хто такий Усік. І те, що він учора переміг Джошуа (хто такий Джошуа я знаю з того, що він якось пов’язаний з Усіком). Я байдужий щодо футболу. Але добре знаю Кріштіану Роналду… Я не цікавлюся балетом. Але знаю хто така Анастасія Волочкова... Я не цікавлюся репом, але знаю про Morgenshtern… Я не цікавлюся приватним життям голлівудських зірок, але добре знаю про трагічно-комічно-детективні перипетії подружнього життя Анджеліни Джолі та Бреда Пітта… Цей список можна продовжувати і продовжувати…

«Хай рветься на арену третій Рим»

Зображення
*  *  * Хай рветься на арену третій Рим, Хай кажуть всі: цей світ ледь животіє, — Дай руку: серед спек і довгих зим Ми поговоримо з тобою про надію. Хай труситься із гуркотом земля, Бо падають імперії роздерті, Коли щурі втікають з корабля — Про віру поговоримо відверто.

Два береги Збруча

Зображення
  Під час Першої світової війни, наприкінці липня – початку серпня 1917 р., після успішної контрофензиви союзних австро-німецьких військ смуга фронту в східній Галичині встановилася по Збручу. У листопаді 1920 року по лівий бік Збруча більшовики здобувають перемогу. У 1921 році був укладений Ризький мирний договір між Радянською Росією та Польщею про те, що річкою Збруч проходитиме кордон. Він проіснував до 1939 року. У вересні 1939 року Червона Армія згідно з пактом Ріббентропа-Молотова переходить Збруч і займає Галичину (Вікіпедія). Перед Першою світовою війною з села Биківці, що на Тернопільщині, на заробітки в Сполучені Штати виїхали українські селяни, серед яких були Порфирій Ільчук, Трохим Нагорний та Йосип Антонюк. У 1919 році вони повернулися в Україну й привезли на батьківщину нове євангельське вчення. Молоді християни активно проповідують Євангелію — і дуже швидко на Тернопільщині виникають нові церкви. Окрім згаданих проповідників, тут працювали Григорій Голубицький, який у

Коли варто зійти з рейок

Зображення
Нещодавно натрапив на фразу «У трамвая немає цілі, є лише шлях». Якщо не рахувати за ціль кінцеву зупинку (для трамваю вона єдина та вимушена), то фраза справді набуває особливого змісту. Життя багатьох людей схоже на трамвай. Вони рухаються єдиною, одного разу кимось прокладеною рейковою дорогою. Вони не мають можливості повернути ні вліво, ні вправо, окрім визначених відгалужень, які, знову ж таки, хтось запланував для них. Вони мають чіткий графік, який не можна порушувати, наперед розроблений маршрут з поворотами у необхідних місцях, спеціально визначені зупинки. У них немає права на власний маршрут чи графік. І коли про декого кажуть: «Зійшов з рейок», це означає серйозну життєву, кар’єрну, особисту, суспільну катастрофу. Проблема ще у тому, що, навіть проявивши вільнодумство і свідомо «зійшовши з рейок», вони взагалі не можуть рухатися далі, бо це неможливо технічно. Людина-трамвай запрограмована пересуватися виключно по рейках.

Розлитий, немов та вода…

Зображення
Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?... Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі. Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене… Псалом 21 Псалом Давидів. Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду… Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости…. Псалом 22 «Життя нелегка річ…» Такою банальною фразою розпочну свої невесело-веселі роздуми…  Нелегка річ не лише саме життя, але і його складові. Зокрема служіння Богові. Окрім чисто фізичних, емоційних та духовних труднощів додаються перешкоди у вигляді сумнівів та відчуття безсилля та безвиході. Враховуючи мій багаторічний духовний досвід та моє розуміння Бога і служіння Йому, розумію, що такий стан не нормальний, хибний, але й такий, від якого ніхто не застрахований… Навіть найбільший оптиміст та оспівувач Божої милості та любові Давид. І підтверджен

Свідчення Івана Хрестителя, або Актуальність дев'ятої заповіді

Зображення
Свідчення як жанр притаманне переважно християнській аудиторії. І, до речі, досить популярне та затребуване. Розповіді про особисті долі, дорогу до Бога, Божі чудеса в житті можна часто почути на богослужіннях у церкві, прочитати в книгах, журналах, соцмережах, подивитися на відео. Люди люблять такі «історії з життя». Деякі з них, якщо не більшість, можна сміливо віднести до категорії проповіді, бо в результаті спрямовують слухача (читача, глядача) до Бога, до особистого духовного вдосконалення, підбадьорюють та зміцнюють віру. В основі слова «свідчення» є інше слово — свідок. Тобто, це розповідь людини, яка була свідком чогось. У цьому разі — Божих чудес в особистому житті чи житті інших.

Вакцинація від Covid: наступаючи на ті ж самі граблі

Зображення
Як ви думаєте, чим закінчиться антивакційна істерія?  А тим же, що й сотні подібних анти-.  Все за традиційною схемою: заперечення — гнів — компроміс — депресія — прийняття.

Прививка від вірусу люциферину

Зображення
Мав нещодавно невеличку суперечку щодо вакцини від ковіду. В розмові хтось згадав останню проповідь свого пастора в церкві. У ній він озвучив «страшну» інформацію щодо нової вакцини від ковіда. А цю інформацію йому повідомив син, який працює у Сакраменто лікарем (тобто, інформація точна та надійна).  Виявляється, до складу нової вакцини входить люциферин (!!!). Причому його частка (оповідач не міг точно пригадати цифри) виражалася у цифрі, в якій було 666… 

Оптимістичний песимізм

Зображення
Сьогодні в розмові почув таку фразу. Згадавши про одного знайомого, мій співрозмовник сказав про нього: «Я з ним стараюся поменше спілкуватися. Бо поговоривши з ним, сам стаєш песимістом…» Я не можу сказати про себе, що я великий оптиміст. Але й песимістом теж не вважаю. Звичайно, бувають моменти, коли обставини заганяють в кут, немає ні настрою, ні сили, ні оптимізму і хочеться комусь просто душу вилити. Буває, що для оптимізму потрібно просто виговоритися перед кимось. І от тут, виявляється, потрібно проявити мудрість та, дозволю так висловитися, «оптимістичний песимізм». Тобто, так сказати, щоб твій, не дуже хороший у цей момент настрій, не перейшов на співрозмовника. Щоб не заразити його песимізмом. Виявляється, важливо розуміти, що далеко не з усіма можна поділитися твоїм паршивим настроєм. І далеко не завжди. І головне — не робити цього постійно…