Загальна кількість переглядів сторінки

13 лютого 2013 р.

Переклади віршів Олексія Дунаєва

Хоча вірші пишу давно, вже навіть дві збірки надруковані, але все чомусь в мене не виходили переклади. Кілька днів тому зробив чергову - і вперше вдалу - спробу перекладу. Поки що два вірші Олексія Дунаєва, але, надіюся, не останні.

Не вбивай

Не вбий себе в собі запекло!
Не дай себе гріхом убити,
Жорстокістю сліпою пекла
В самоупевненості ситій.

Не вбий себе байдужо лінню
Й зі світом грішним поєднанням.
Неси до Господа моління
Очисти душу покаянням.

Не вбий без сорому сумління,
На манівцях смердючо-хибних.
Корчуй гріхи в душі з корінням.
Ти так Творцеві ще потрібний.

Не вбий себе в собі божками,
Втонувши в бруді словоблудства.
І потаємними гріхами
Собі не вчиниш самогубства.


Про вік

Чого не вистача на білім світі
Без чого щастя серце не знайде,
Щоб нам радіти щиро, наче діти,
Кохати, як подружжя молоде?

І про життя судити ніби старці,
Що мають досвід сиво-мудрих літ,
Щоб прозу днів писати не абзацом,
А римувати строфи в моноліт.

Лише у Нім знанню немає міри,
Хто постраждав жорстоко на хресті.
Дай, Господи, нам мати вчинки зрілі
В дитячій непідробній простоті.

4 лютого 2013 р.

Пішаки на шаховій дошці, або Неприємні образи на духовних уроках


Якщо ти маєш публічне служіння, потрібно бути готовим до критики, а то й до відвертої ворожнечі. Часто доводиться щось кілька разів повторювати, розжовувати, оправдовуватися. От і в останьому номері "Благовісника" довелося оправдовуватися перед деякими читачами за "нехристиянську" обкладинку.

Складність будь-якої духовної чи інтелектуальної праці полягає в тому, що тебе не завжди можуть зрозуміти. І проблема навіть не в тому, що ти, як людина, можеш помилитися (врешті, навіть апостоли не могли цього уникнути), а в тому, що твої слова трактуються з такого кута зору, про який навіть і не подумав би.

Не чекав, що обкладинка нашого журналу "Благовісник"  №3 за 2012 рік викличе таке невдоволення читачів. Не буду переказувати всіх негативних коментарів та обурливих слів, які довелося вислухати з цього приводу. Усі їх можна звести до наступного: ото дожилися — вже шахмати стали пропагувати в християнському журналі. А один читач висловився ще категоричніше: «Я колись за це в тюрмі сидів, а нині...».

Не збираюся дискутувати на тему: гріх чи не гріх грати в шахи. Не думаю, що це настільки важливо, щоб сперечатися. У будь-якому разі знаю: до якогось спільного знаменника навряд чи вдасться прийти. Запитуючи в різних віруючих, служителів, як вони ставляться до цієї гри, чув абсолютно різні думки, які, в принципі, не суперечать головним біблійним істинам. Можна було б взагалі відмахнутися від отих критичних зауважень, які прозвучали на нашу адресу, але ми поважаємо думку читачів (бо ж, власне, дня них ми і працюємо) і їхні погляди на ту чи іншу проблему.

Але говоритиму не про гру в шахи. Бо не шахи ми мали на увазі, публікуючи фото на обкладинці. І тим більше були далекі від думки пропагувати цю гру серед християн. За великим рахунком, та ілюстрація говорить не про шахи. Так само, як і багато біблійних ілюстрацій — не про те, що нам спадає на думку з першого погляду на них.