Пішаки на шаховій дошці, або Неприємні образи на духовних уроках
Якщо ти маєш публічне служіння, потрібно бути готовим до критики, а то й до відвертої ворожнечі. Часто доводиться щось кілька разів повторювати, розжовувати, оправдовуватися. От і в останьому номері "Благовісника" довелося оправдовуватися перед деякими читачами за "нехристиянську" обкладинку.
Складність будь-якої духовної чи інтелектуальної праці полягає в тому, що тебе не завжди можуть зрозуміти. І проблема навіть не в тому, що ти, як людина, можеш помилитися (врешті, навіть апостоли не могли цього уникнути), а в тому, що твої слова трактуються з такого кута зору, про який навіть і не подумав би.
Не збираюся дискутувати на тему: гріх чи не гріх грати в шахи. Не думаю, що це настільки важливо, щоб сперечатися. У будь-якому разі знаю: до якогось спільного знаменника навряд чи вдасться прийти. Запитуючи в різних віруючих, служителів, як вони ставляться до цієї гри, чув абсолютно різні думки, які, в принципі, не суперечать головним біблійним істинам. Можна було б взагалі відмахнутися від отих критичних зауважень, які прозвучали на нашу адресу, але ми поважаємо думку читачів (бо ж, власне, дня них ми і працюємо) і їхні погляди на ту чи іншу проблему.
Але говоритиму не про гру в шахи. Бо не шахи ми мали на увазі, публікуючи фото на обкладинці. І тим більше були далекі від думки пропагувати цю гру серед християн. За великим рахунком, та ілюстрація говорить не про шахи. Так само, як і багато біблійних ілюстрацій — не про те, що нам спадає на думку з першого погляду на них.
Ще в дитинстві та молодості мене часто бентежили деякі біблійні історії, які, на мою думку, говорили не про те, що варто було б висловлювати вголос, або вчили читача не тому, що потрібно. Скажімо, книга Пісня над піснями, у якій описуються такі інтимні подробиці, що я іноді аж червонів. Або Господів наказ Осії одружитися на блудниці й терпіти її гріховні витівки. Або притчі Ісуса: про несправедливого суддю, про хитрого управителя, якого Христос прямо ставить за приклада. З першого погляду може видатися, що великий Учитель, згадуючи цих персонажів, заохочує і нас так чинити. Або візьмімо Його зауваження щодо молитви фарисея та митника. Перше враження таке: будь митником — і Бог тебе почує. Або притчу про розчину: «Царство Небесне подібне до розчини…» Але ж розчина у Біблії має негативне значення і символізує гріх.
Насправді ж картина тут зовсім інша. Ми забуваємо, що всі ці історії та події — всього лише ІЛЮСТРАЦІЯ більш важливих духовних істин, які хоче сказати Бог. Пісня над піснями зовсім не пропагує земну чуттєву любов — вона на прикладі високого земного кохання ілюструє любов Бога до свого народу. Наказ пророкові взяти за дружину блудницю і жити з нею, незважаючи на її невірність, знову ж таки ілюструє любов Господню до своєї невірної та розбещеної обраниці — Ізраїля. Ісус зовсім не закликає нас жити і чинити так, як чинили митник, несправедливий суддя чи управитель. Він хоче життєвими прикладами проілюструвати щирість молитви, наполегливість та віру молитви, заклик до того, щоб подбати про своє майбутнє. «Розчина» означає не гріх у Царстві Божому, Христос звертає увагу на її здатність багатократно розширюватися. Тобто мета усіх тих ілюстрацій — акцентувати увагу слухача не на об'єкті притчі чи життєвої історії, а на моралі, яка випливає з цього.
Шановні читачі! Повторюся: ми були далекі від думки пропагувати шахи. Фото з шахами — зовсім не про шахи, а про щось інше, чого дехто не зауважив через свою суб'єктивність. Тема цього номера звучала так: «У чиїх руках твоя доля?» Погодьтеся, тема серйозна і варта уваги. Яку ж ілюстрацію можна обрати для неї? На наш погляд, опубліковане фото ілюструє поширену в світі та, на жаль, серед християн думку про те, що доля людини в руці якоїсь вищої сили чи особи, яка керує нами, як захоче. Іншими словами, ми прості люди, як пішаки на шаховій дошці, чиясь могутня рука переставляє нас по життю, ніби по отих чорно-білих клітинках, як їй заманеться. Саме цей момент зафіксував фотограф, ніби запитуючи читача: «А чи справді доля нами так розпоряджається, як на тій світлині?» Але хтось закцентував свою увагу чомусь саме на тих шахових фігурах, не помітивши головного.
Хтось може заперечити: а для чого так ускладнювати? Чи не краще було б сказати про це просто і без алегорій? А чому ж тоді цей метод так широко використовується у Біблії? Чому Слово Боже вщерть наповнене нерідко складними, а то й суперечливими, ілюстраціями? Саме таке запитання поставили одного разу учні Христу. «І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах» (Мр.4:11). Нам, простим людям, важко зрозуміти високі духовні істини в тій формі, у якій вони є. А нерідко їх просто неможливо пояснити людськими словами. А по-друге, Бог заклав у нас особливу здатність — образне мислення. Тому якась істина у формі яскравої доступної ілюстрації нам більш зрозуміла і краще запам'ятовується. От скажіть, що було б, якби забрати з Євангелій Ісусові притчі й замінити їх сухим, хоча й теологічно правильним вченням? Правильно: багатьом з нас було б нецікаво це читати. Це розуміли й апостоли, пишучи свої послання. Свої думки вони ілюстрували життєвими прикладами, які допомагали краще зрозуміти великі Божі таємниці. Так само можна звинуватити апостола Павла в тому, що він пропагує спортивні змагання, зокрема поширені в той час олімпійські ігри (див. 1Кор.9:24-26).
І ще одне. Притчі та ілюстрації змушують нас ДУМАТИ. Чи помітили ви, що Ісус рідко «розжовував» слухачам свої проповіді. Він привертав увагу якоюсь дією, історією, притчею, натяком — і тим самим змушував слухачів думати над почутим.
Ми, працівники журналу, не претендуємо на повне знання істини. Ми обмежені, як і всі люди, в розумінні тих чи інших духовних питань. Ми не можемо сказати, що все, що публікується на сторінках журналу — стовідсотково правильне. У чомусь можемо думати не так, як інші, іноді навіть помилятися. Але, наскільки це можливо, намагаємося триматися біблійного учення, вчення Церкви християн віри євангельської і — навіть традицій, які є у наших громадах. Тому наше бажання як працівників друкованого слова — не стільки подати вам готову, «розжовану» їжу, скільки заохотити вас до того, щоб на основі піднятих тем самим думати і вдосконалювати себе в знанні Слова Божого й побожності. Ми просимо вибачення, якщо якісь матеріали чи ілюстрації комусь здалися дискусійними чи неприйнятними — ми не мали на меті нав'язати комусь свою думку. Ми вчимося разом з вами, вдосконалюємося з вами і, повірте, часто знаходимо себе в тому, про що пишемо. Навіть якщо це і критичні матеріали.
Коментарі
Дописати коментар