Травневе

В яблуневому цвіті заплутався місяць —

Цілу ніч пелюстки лоскотали живіт...

Вітер хмари спросоння скуйовджені місить,

Пугач будить застояну тишу боліт.

А у нірці джмелям не вдається заснути —

Десь рипить, проростаючи, перша трава...

Вже весна подолала останні редути,

І зітхнула травнево землиця жива.

Заржавілі замки від батьківського неба

Відкривають вгорі журавлині ключі.

На узліссі Лукаш кличе Мавку до себе,

Витискаючи з серця й сопілки плачі.

Грім за лісом бурчить невдоволеним басом:

Розбудило горлання розхристане жаб.

От як встане, розлючений, і викрутасом

Пробіжиться по царству зелених нахаб!

Ніч спотіла, зійшовши туманом-росою,

Соловейко підковує голос в ліску.

А над річкою губиться між осокою

Оте перше, на пробу, зозулине: «Ку...»

З яблуневого віття розплутався місяць

І поплив, захмелілий від цвіту-вина...

А над ставом під лоскіт березових китиць

Вже витягує червень з повітки човна.

Юрій Вавринюк