Загальна кількість переглядів сторінки

28 листопада 2019 р.

Травневе




В яблуневому цвіті заплутався місяць
Цілу ніч пелюстки лоскотали живіт...
Вітер хмари спросоння скуйовджені місить,
Пугач будить застояну тишу боліт.

А у нірці джмелям не вдається заснути 
Десь рипить, проростаючи, перша трава...
Вже весна подолала останні редути,
І зітхнула травнево землиця жива.

Заржавілі замки від батьківського неба
Відкривають щоночі лелечі ключі.
На узліссі Лукаш кличе Мавку до себе,
Витискаючи з серця й сопілки плачі.

Грім за лісом бурчить невдоволеним басом:
Розбудило горлання розхристане жаб.
От як встане, розлючений, і викрутасом
Пробіжиться по царству зелених нахаб!

Ніч спотіла, зійшовши туманом-росою,
Соловейко підковує голос в ліску.
А над річкою губиться між осокою
Оте перше, на пробу, зозулине: «Ку...»

З яблуневого віття розплутався місяць
І поплив, захмелілий від цвіту-вина...
А над ставом під лоскіт березових китиць
Вже витягує червень з повітки човна.

Юрій Вавринюк

Немає коментарів:

Дописати коментар