Оптимістичний песимізм

Сьогодні в розмові почув таку фразу. Згадавши про одного знайомого, мій співрозмовник сказав про нього: «Я з ним стараюся поменше спілкуватися. Бо поговоривши з ним, сам стаєш песимістом…»

Я не можу сказати про себе, що я великий оптиміст. Але й песимістом теж не вважаю. Звичайно, бувають моменти, коли обставини заганяють в кут, немає ні настрою, ні сили, ні оптимізму і хочеться комусь просто душу вилити. Буває, що для оптимізму потрібно просто виговоритися перед кимось. І от тут, виявляється, потрібно проявити мудрість та, дозволю так висловитися, «оптимістичний песимізм». Тобто, так сказати, щоб твій, не дуже хороший у цей момент настрій, не перейшов на співрозмовника. Щоб не заразити його песимізмом. Виявляється, важливо розуміти, що далеко не з усіма можна поділитися твоїм паршивим настроєм. І далеко не завжди. І головне — не робити цього постійно…

Моя дружина більш оптимістичніша від мене. Особливо в очах тих, хто її знає. Якось знайома запитала у мене — це був період, коли у нас були серйозні проблеми: «Як здоров’я дружини? Тільки скажи правду, як є, бо до неї коли не подзвониш, що не запитаєш, відповідь одна: все добре!» 

Так, для оточуючих у неї все добре, але і в неї бувають моменти песимізму. Але для таких моментів є я та найбільш близькі люди, які зрозуміють та розділять поганий настрій. Але що цікаво, якось так виходить, що у нас дуже рідко бувають такі настроєві моменти одночасно. Коли відчуваєш тимчасову слабкість та песимістичні нотки співрозмовника, сам стаєш мимоволі оптимізмом, підтримуючи та підбадьорюючи його… 

Проблема лише тоді, коли отой співрозмовник песиміст по життю. Може і справді таких треба уникати. Бо песимізм, виявляється заразний. Як ковід…