Оливи Оливного саду

Якраз зараз християнський світ відзначає Страсний тиждень. Згадка арешту та страждань Ісуса Христа. 

Якраз зараз я дописав вірш, ідея якого зародилася більше десяти років тому. Я тоді мав нагоду побувати на Оливній горі в Єрусалимі. Дотепер там зберігся сад, який, як вважають історики, і є отією сумно відомою Гефсиманією. Дотепер там ростуть оливкові дерева, які, ймовірно, пам’ятають молитву Божого Сина. 

Дивлячись на старі, покручені стовбури дерев, я уявляв як тої страшної ночі під їхніми кронами відбувалася найбільш епічна в історії духовна битва. 

Саме там і народився цей вірш.

Оливи Оливного саду

У Гетсиманському саду дотепер збереглося вісім оливкових дерев, вік яких обчислюється близько 2 тисячами років.
Вікіпедія

Старезні оливи Оливного саду...
Історію будить сюрчання цикади,
А пам’ять прикрилася ковдрою снів...
Тут поряд молитва, знемога і зрада,
І стовбур, що з ночі тієї зчорнів.

Кора зашкарубла, покручене гілля.
Старечо поскрипує в сні сухожилля.
Століття притиснули крону в пісок.
У соках немає вже більше олії,
І вулиці гомін десь в гіллі замовк.

Але крізь віки, мов принишкле насіння,
Тут чути чиєсь передсмертне моління.
Тут — Бог на колінах. Тут — небо в сльозах.
І падає листя, і настрій — осінній...
Здається, ось-ось — і зірветься гроза.

Десь ранок криваво у кронах видніє.
Молитва ж стікає, як з неба олія,
В давильні страждання рождає життя.
І небо, що в полудень завтра зчорніє,
Світанком пригорне, як мати дитя.

Старезні оливи тримають той спогад,
Як Він там молився, як віття розлоге,
Тоді молоде ще, торкалось чола,
Як Бог зі сльозами звертався до Бога...
А смерть вже вінок із тернини плела.

Садок пам’ятає, як Всесвіт здригнувся,
Десь гомін здивовано-зляканий чувся,
Як третього дня знов тряслася земля
І день воскресіння у вітті всміхнувся,
Промінням лоскочучи стовбур здаля.

Старезні оливи ще й досі тримають
Олію молитви із того врожаю,
Який оросив там скривавлений піт,
Як ранок рум’янився сяйвом безкраїм,
Могили ламаючи сірий граніт.

Ще й нині стікає оливою тиші
Молитва Месії... І небо світліше...
І гіллю наснилися дні молоді,
Як учні, не сонні, оновленні, інші,
Молитву оту пронесуть у труді.

...Старезні оливи Оливного саду
Стоять, наче пам’ять, як древнє свічадо.
В них є ще життя і олива ще є,
Допоки молитва, як соки розради,
Життя у коріння підсохле дає.

© Юрій Вавринюк

Мій Telegram: t.me/vavrynyuk