«Складаю себе́ із се́бе…» Історія одного вірша

Вірші мають свою, нерідко цікаву та незвичну історію написання. Інші, буває, потім живуть своїм самостійним не менш цікавим та непередбачуваним життям.

Щось подібне сталося з моїм віршем «Життєві пазли» з третьої збірки «Мовчазні діалоги». Щодо історії написання, то народження цього твору не було якимось особливим. Писався вірш легко, без особливих інтригуючи деталей. Пізніше він став одним з моїх улюблених, я часто читав його на творчих зустрічах. 

Зрозуміло, що різні читачі по-різному сприймали цей вірш, в залежності від ситуації та власної ментальності. Як і будь який інший витвір мистецтва.

А от мої колеги мали своє, нестандартне та несподіване прочитання мого віршу. Вони сприйняли поетичний образ буквально і на моє 60-річчя подарували… пазли зі мною…

І тепер я у вільну хвилину, нерідко недосипаючи, ))) «складаю себе́ із се́бе». Складаю довго, вже місяць, робота просувається важко. 

А втім… справжні пазли складати все-таки легше, аніж в реальному житті складати себе… Складати своє життя, свій характер, звички, вподобання. Своє життя і життя твоїх рідних. Свій зовнішній і свій внутрішній світ. Нерідко життя та обставини руйнують складене, доводиться розпочинати заново. Іноді, буває, виявляється, що якийсь пазл поставив не на своє місце, через що уся картинка не сходиться… 

Життя воно таке…

Правду казав древній мудрець Соломон: «Поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею…» (Ек.1:13).

Що ж, і на життєвій мудрості можна заробити мозолів…

Життєві пазли

Складаю слова

        у речення,

складаю з хмаринок

        небо,

в молитву —

        думки обпечені,

складаю себе́

        із се́бе.

Складаю хвилини

        в години,

складаю роки —

        у долю.

Складаю шматки

        воєдино

і зорані скиби —

        в поле.

Дороги складу

        у цілі,

невпевненість —

        у відвагу.

Силу складу

        із безсилля,

а з вранішніх рос —

        наснагу.

Складу одкровення

        у віру,

Господні слова —

        в надію,

веселку — із буднів

        сірих,

з веселок —

        високу мрію.

Я мрії складу

        в бажання —

бажання високе,

        незвичне:

зі своїх молитов

        на світанні

скласти у небі

        вічність.