Загальна кількість переглядів сторінки

7 вересня 2017 р.

Ураган Ірма, німецьке божество та Божий кулак над пляжами




Прочитав сьогодні в одному блозі роздуми одного шанованого (без іронії) мною проповідника та блогера щодо подій природно-катастрофічного характеру в Карибському регіоні. Ось цитата.

Не знаю почему очередной и самый мощный ураган за  все время наблюдения, назван именем Ирма. "Имя Ирма происходит от названия древнегерманского божества Ирмина (Германа или Яримана (Ярило)). Первый слог имени имеет значение «благородный, истинный, жизненный»." Ураган "Ирма" назвать благородным едва ли можно. Он оставляет после себя ужас и разруху. Ураганы не дают дремать людям в местах, где можно хорошо в это время отдохнуть. Даже любимый остров Романа Абрамовича, как сообщает МК, снесен. Может быть Бог таким образом разговаривает с людьми, которые во время отдыха ни о чем не думают, как только о грехе?

Чому??? Чому ми, віруючі, так вузько дивимося на навколишні події? Чому намагаємося в найменших деталях того, що відбувається, бачити якийсь прихований зміст і на ньому будуємо свої сумнівні висновки? Скажіть, при чому тут ім’я урагану і значення цього імені? Урагани зазвичай називають жіночими іменами. Ну, комусь чомусь так прийшло в голову. І на місці Ірми могло бути будь-яке інше, без прив’язки до глибоких духовно-містичних деталей. При чому тут древнє германське божество, та ще й з натяком на українського Ярила? До речі, імені Ірма відповідає українське Іра, Ірина. До речі, «по одной из версий, первоначально имя Ирма было краткой формой древнегерманских имён, начинающихся с компонента «ermen», означающего «всеобщий» (Ирмгард, Ирмхельд, Ирмтраут, Ирмингард)». Так що у цьому варіанті жодних зв’язків з язичницьким божеством. Ах, зачекайте, це слово означає «всезагальний»! Отут теж можна пофантазувати! Це, напевне, ураган стане початком всезагальної катастрофи…

Правда автор мудро не акцентує увагу на цьому факті. Але ж для чогось все-таки привів його, давши тонкий натяк.

Далі. «Ураганы не дают дремать людям в местах, где можно хорошо в это время отдохнуть. Может быть Бог таким образом разговаривает с людьми, которые во время отдыха ни о чем не думают, как только о грехе?»

Чому, ну чому, усі нещастя потрібно прив’язувати до чиєїсь гріховності? Ще до Ісуса приходили люди із запитаннями чому загинули люди в тодішній катастрофі, намагаючись знайти причину в наявності якогось гріха. Хтось сказав, що якби Бог завжди карав людей за їхні гріхи, то Земля вже давно була б безлюдною. Ну, допустимо, легковажні грішники ніжилися на пісочку з думками про гріх і Бог їх покарав. А цим завинили сотні тисяч місцевих жителів, для яких білий пісочок є буденно-чорним? Чим завинили мільйони жителів Флориди, які зараз втікають зі своїх будинків?

Пригадую багато років тому в нашій місцевості в автокатастрофі загинула віруюча сім’я, яка в неділю поїхала відпочивати на озеро. В одній недільній проповіді проповідник назвав причину трагедії: це сталося тому, що замість того, щоб бути в зібрані, християни їдуть відпочивати. А як тоді пояснити іншу трагедію, яка сталася того ж літа, коли під поїзд потрапив автомобіль з п’ятьма віруючими (серед них навіть були пророки), які поверталися з молитовного зібрання? Усі вони загинули. Чому в одній ситуації це: «То Бог покарав!», а в іншій: «Ну, така воля Божа…».


Так, навколишні події та трагедії нас, людей, віруючих та невіруючих, багато чому вчать. Попереджують. Зупиняють. Ми маємо право коментувати їх з біблійної та духовної точки зору. Але давайте виносити з них хороші та мудрі уроки. І чути в них справді голос Бога, та не спішити зі своїми суб’єктивними висновками. 

Немає коментарів:

Дописати коментар