На перехресті думок. Блог Юрія Вавринюка

Працюючи в журналі, знаю, як непросто іноді знайти влучний заголовок для статті. Нерідко цілим колективом ламаємо голову над цим непростим завданням. Бо часто саме від заголовку залежить, чи захоче читач читати те, що написано під ним. Коли мені до рук потрапила книга «Не фан» Кайла Айдлмена, найперше, на що я звернув увагу, — це заголовок. Слово, яке зазвичай використовується у сфері спорту та розваг, здавалося, трохи не гармонує з духовним змістом книги. Це інтригувало. Бажання дізнатися, що ж ховається за коротким, як постріл, виразом, спонукувало до читання.

Нарешті прочитав скандальну «Хижу». Два рази брався за неї, кожного разу доходив до третини і кожного разу інші питання переривали читання. Звичайно, ажіотаж навколо книги трохи вщух, лише зрідка про неї говорять, але питання читати чи не читати, корисна вона чи шкідлива, залишається. Так сталося, що з критикою книги я познайомився раніше самої книги. Це, звичайно, вплинуло на процес читання та осмислення прочитаного, хоча намагався забути як позитивні, так і негативні відгуки і читати неупереджено. Зауважив, що відгуки були надто контрастними: книгу або дуже хвалили, подаючи як революційний момент в богослів`ї, або ганили, відверто називаючи єретичною. Позиції «золота середина» було мало. Якою ж побачив «Хижу» я?