Загальна кількість переглядів сторінки

Показ дописів із міткою християнська мораль. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою християнська мораль. Показати всі дописи

21 лютого 2018 р.

«Християнський соціалізм» та радник десяти президентів


Сьогодні у моїй фейсбук-стрічці виділяються дві популярні новини: «Християнський соціалізм» Добкіна та смерть Біллі Грема. Їх об’єднує одне слово: християнський, але вони, по суті, з паралельних світів.



Що ж, мемоносному Добкіну не відмовиш у своєрідному почутті гумору. Перебігаючи як заєць (чи як шакал) з партії в партію, з фракції у фракцію, нарешті доріс до своєї партії. Соціалістичної. Бо ж — за соціальну справедливість. Те, що благородний за суттю соціалізм опоганився марксизмом, комунізмом, сталінізмом, маоїзмом Добкіну виявилося мало. Вершиною святотатства та цинізму стала приставка «християнський». Тут йому вдалося опоганити два поняття: як соціалізм, так і християнство. І в Добкінському поєднанні це стало гримучою сумішшю, яка запустила лавину мемів та насмішок. «Християнське спрямування — це буде те, що повертатиме в наше життя залізобетонні людські цінності, такі як сім'я, повага, взаємини між людьми» – зазначив нардеп. Під «залізобетонними цінностями» напевне, потрібно розуміти гундяєвське християнство, яке активно насаджується зараз на Сході України, яке проникає у свідомість через мас-медіа і через самі гундяєвські храми. Страшно від таких цінностей. Страшно від такого християнства. І від таких носіїв християнства.

23 вересня 2013 р.

Моральні закони без моралі

Перечитую Філліпа Янсі «Что удивительного в благодати». Вражаюча книга, вражаючі думки, здебільшого на грані єресі - але надивовиж логічні, неупереджені та біблійні.

Ось одна цитата:

«Государственная власть может запретить работу магазинов и театров по воскресеньям, но она не может провести богослужение. Она может арестовать и наказать убийц ку-клукс-клановцев, но не может излечить их ненависть и, тем более, научить их любить. Она может принять закон, который затрудняет развод, но не может заставить мужей любить своих жен, а жен — своих мужей. Она может поддержать бедных материально, но не может заставить богатых проявлять к ним сострадание и поступать справедливо. Она может предотвратить прелюбодеяние, но не похоть, воровство, но не алчность, мошенничество, но не гордость. Она может побудить человека быть добродетельным, но не святым».


Прочитав і це нагадало мені ситуацію в Україні та Росії, де приймається чимало законів у сфері моралі, направлених проти абортів, порнографії, пропаганди гомосексуалізму, реклами цигарок, алкогольних напоїв… Коли державні та релігійні мужі проклинають «безморальний Захід», який не хоче таких законів приймати… От тільки мене дивує те, що наші «істинно християнські»
держави по вуха загрузли в безаморальності, пиятиці, розпусті, лихослів’ї, лідирують за рівнем абортів, розлучень, корупції та злочинності. Дивує те, що моральна деградація зашкалює, коли спиваються цілі села, коли серед молоді найбільшим шиком вважається пройтися по вулиці з пляшкою пива, коли пересічний громадянин не може двох слів зв’язати без мату… Коли священнослужителі більше переймаються  персональними Мерседесами, політикою та мамоною, аніж духовним просвітництвом…

 Для чого ж тоді ці закони? 

21 квітня 2012 р.

Велике закриття


17-20 століття з повним правом можна назвати Епохою великих відкриттів.

За той період людство дізналося про навколишній світ набагато більше, аніж за всю свою багатотисячну історію. А кінець 20-початок 21 століть вже можна було б назвати епохою Супервідкриттів. І не дивно — на нас ринула така лавина наукової та технічної інформації, у якій ми почуваємо себе, як плавець у розбурханому морі.

Але час, у якому ми живемо, без перебільшення можна було б назвати й епохою Великих закриттів. А взяв я цю фразу із казки російського дитячого письменника Григорія Остера «38 папуг» (сюжет саме цієї казки пізніше ліг в основу широко відомого мультфільму). Один з її розділів так і називається: «Велике закриття».

Розпочинається ця кумедна історія тим, що один із героїв Удав, дивлячись на кокосовий горіх, зосереджено роздумує: «Якщо його кинути угору, він впаде. Чому?» Згодом біля нього збирається чимала компанія, яка галасливо та дотепно вирішує це складне запитання. Особливо галасує Мавпа, бо Удав, намагаючись наочно показати суть своїх роздумів, кинув горіх угору і той упав мавпочці на голову. Мудрий Удав намагається пояснити: «Горіх упав за законом природи». Мавпа, чухаючи голову, заперечує: «Немає таких законів, щоб по голові бити». — «Є, і він каже, що все кинуте вгору, обов’язково впаде на вас». — «Це якийсь неправильний закон. Не потрібний нам такий закон. І звідки він взявся? » — «Був. З самого початку природи». Тут у дискусію вмішується папуга. Він авторитетно заявляє: «Ні, спочатку його не було. А потім його відкрив один мудрий чоловік. Одного разу цьому розумнику впало на голову яблуко — і він відразу і відкрив цей закон». І тут у Мавпи з’являється геніальна думка: «Відкрив? А чи не можна його якось закрити? Якщо воно відкривається, то і повинне закриватися!» Усі зосереджено думають над великою головоломкою: як то цей закон закрити, щоб більше по голові горіхами не било. Логіка проста: потрібно зробити все навпаки — якщо горіх впав на голову, то треба його кинути Удавові на хвіст, і тоді закон «закриється». Що і було без вагань зроблено. Горіх кидають з пальми на хвіст Удаву, який спочатку ойкає від болю, але згодом радісно вигукує з усіма на честь «великого закриття»...