«Християнський соціалізм» та радник десяти президентів

Сьогодні у моїй фейсбук-стрічці виділяються дві популярні новини: «Християнський соціалізм» Добкіна та смерть Біллі Грема. Їх об’єднує одне слово: християнський, але вони, по суті, з паралельних світів.

Що ж, мемоносному Добкіну не відмовиш у своєрідному почутті гумору. Перебігаючи як заєць (чи як шакал) з партії в партію, з фракції у фракцію, нарешті доріс до своєї партії. Соціалістичної. Бо ж — за соціальну справедливість. Те, що благородний за суттю соціалізм опоганився марксизмом, комунізмом, сталінізмом, маоїзмом Добкіну виявилося мало. Вершиною святотатства та цинізму стала приставка «християнський». Тут йому вдалося опоганити два поняття: як соціалізм, так і християнство. І в Добкінському поєднанні це стало гримучою сумішшю, яка запустила лавину мемів та насмішок. «Християнське спрямування — це буде те, що повертатиме в наше життя залізобетонні людські цінності, такі як сім'я, повага, взаємини між людьми» – зазначив нардеп. Під «залізобетонними цінностями» напевне, потрібно розуміти гундяєвське християнство, яке активно насаджується зараз на Сході України, яке проникає у свідомість через мас-медіа і через самі гундяєвські храми. Страшно від таких цінностей. Страшно від такого християнства. І від таких носіїв християнства.

І на цьому фоні вимальовується постать людини, яка втілювала у життя інше християнство. Християнство, яке зробило Америку такою, якою вона нині є. Найвпливовіший проповідник ХХ століття, радник 12 президентів. Проповідував перед 215 мільйонами людей в 185 країнах світу, сукупна аудиторія в медіа перевищила два мільярди людей. 60 разів потрапляв у топ-10 рейтингу Інституту Гелапа найбільш визначних людей на Землі. Він мав повагу та авторитет, його з цікавістю слухали як прості люди, так і президенти. У чому ж секрет такої популярності? А секрет дуже простий: Біллі Грем проповідував справжнє християнство. Без лукавства, обману та загравання зі слухачами. За своє столітнє життя та майже 60-літнє служіння він нічим не заплямив свою репутацію. Він жив так, як проповідував. І проповідував Христа, а не власні меркантильні ідеї.

Він був лицем та совістю епохи. Тепер ця епоха відійшла разом з ним. Америка вже не буде такою, як раніше. Бо американське християнство з його сучасними лідерами готове на компроміси з новою релігією під назвою «толерантність». Ще Америка буде за інерцією жити тими цінностями, на яких будувалася. Але, якщо не постануть нові Біллі Греми, вона ризикує втратити своє благословення.

Україна, яка майже три десятиліття намагається визначитися, на якому ж фундаменті будувати майбутнє, здатна чомусь народжувати лише Добкіних та іже з ними. З його «залізобетонним християнством», та священиками, які благословляють гармати та бойові ракети. І які люто ненавидять Україну. Чиє «християнство» не дозволяє відспівати людину не свого патріархату. І яке, по суті, дискредитує Євангеліє.

Тому то Україні так потрібні українські Біллі Греми. Які не були б політиками, але до яких прислухалися б політики. Які поза політикою, але які творять політику. Які не створюють християнських партій, але проповідують справжнє християнство. Які були б світлом та сіллю. Які стали б провідниками та пророками нації.

Господи, дай нам таких людей! А добкіних… забери…