Крадії сердець

Ми живемо у світі фальшивок. Штучні продукти, товари-підробки, віртуальна реальність, штучність у почуттях. Основою цих речей є обман, свідомий чи несвідомий. А щоб людина повірила в нього, вдаються до ще більш витонченого обману — маніпулювання. Його методи настільки поширені, що неможливо знайти сферу, де б вони не використовувалися. Ми настільки звикли до них, що здебільшого навіть не звертаємо уваги чи навіть вважаємо маніпулювання невід’ємною, природньою частиною життя. Більше того,є безліч шкіл, курсів, інструкцій, де вчать мистецтву маніпулювання (правда, під іншими, благороднішими термінами). Реклама, торгівля, сфера послуг, політика неможливі без використання маніпулятивних методів, прихованих чи відвертих.

Влада маніпулює своїми підданими, ЗМІ маніпулюють слухачами й глядачами, начальники маніпулюють підлеглими, підлеглі — начальниками, учителі маніпулюють учнями, учні — учителями, чоловіки маніпулюють жінками, жінки — чоловіками, батьки — дітьми, діти — батьками… Цей список безкінечний.

І — на жаль — маніпулювання проникло і в церкву.


Що ж таке маніпуляція? Це прихована, завуальована форма впливу на людину чи групу людей з ціллю змусити їх робити, думати чи поводитися так, як цього хоче маніпулятор. У Біблії цього слова немає, але я був вражений, коли в процесі підготовки статті виявив, скільки там є прикладів відвертого, нерідко цинічного маніпулювання. І вперше зустрічаємо його ще… в Едемі. Так-так, саме в досконалому, святому та прекрасному Едемі зафіксований перший приклад маніпулювання.

«І сказав змій до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти. І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло…» (1М.3:1-6).

Біблія каже, що диявол — батько неправди. Але далеко не кожен погодиться бути обманутим, тому сатана для досягнення своєї мети використовує здебільшого саме маніпулювання. Розмова розпочинається, здавалося б, з простого запитання: «А чи справді Бог сказав?..» Нібито нормальна фраза, але вона має за мету викликати сумнів у Господніх словах та мотивах. Наступний крок диявола — заспокоєння: «Та не помрете!» Далі — намагання виставити Творця нещирим стосовно Адама та Єви: «Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються…» Маніпуляція вдалася: перші люди зробили так, як цього захотів диявол.

Напевно, разом із гріхом у душу людини прокралося здатність до маніпулювання.
Окрім неправди та сумнівів щодо правди, особливістю маніпулювання є і приховані мотиви. Як правило, маніпулятор ніколи не відкриває своєї справжньої цілі —і це найбільш небезпечно.

У древній історії Ізраїлю читаємо таку оповідь.

«І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста? І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб. І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати. І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його. І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його. І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!» (2Сам.15:2-6).

Цій історії декілька тисяч років, але як по-сучасному вона виглядає! Знайомо, правда ж? Чули: «Та отой президент (депутат, мер, чиновник) хіба може щось зробити? Та вони тільки про себе дбають, а не за простих людей! От коли б мене вибрали, я б усіх почув, усім допоміг…» Так, говорять гарно, але переслідують свої приховані меркантильні цілі. І це є маніпулюванням, на яке піддаються навіть освічені і, здавалося б, тверезомислячі люди. Сучасні оглядачі б’ють на сполох через те, що в нинішній Європі на політичній арені перемагають популісти — політики, які багато обіцяють, але ці обіцянки утопічні та нездійсненні.

Але не тільки політики маніпулюють виборцями, натовп також вміє маніпулювати можновладцями. Коли Ісус був на суді в Пілата, той вже був готовий відпустити Його. Але тут втрутилися обвинувачі Христа: «Якщо ти його відпустиш, ти не друг кесарю». Тут уже прямі погрози, маніпулювання страхом. І державний діяч, що мав майже абсолютну владу в регіоні, змушений поступитися. 

На жаль, маніпуляції трапляються в духовному та церковному житті. Про це ми читаємо в Слові Божому, як у Старому, так і в Новому Завіті.

«Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця...» (Єр.14:14).

Як були в древності, так і тепер є духовні діячі та пророки, які з певних причин, свідомо чи несвідомо маніпулюють слухачами. Історія показує, що всі лжевчення розпочиналися з неправдивих пророцтв пророків, які вводили в оману людей.

Ісус Христос під час Свого служіння постійно звинувачував релігійних діячів у їхньому лукавстві та маніпулюванні людьми. Напевне, найбільш негідна маніпуляція — використання особистої святості: «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми...»; «А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди...»; «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони...»; «Горе вам, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину…» Про таких «святих» Божий Син казав що вони «як гроби побілені, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток» (Мт.23:27). Виявляється для маніпуляції можна використати святість, пости, молитви, десятину — речі, які за своєю суттю повинні бути святими.

Можна маніпулювати навіть Божими словами. Як от книжники і фарисеї, які вишукували в словах Христа якусь помилку, неточність, обмовку, щоб на цьому зловити Його. Це дуже хитра й тонка маніпуляція. «Чи давати податок кесарю?» — здавалося, б просте запитання, але воно має прихований мотив. «У воскресінні котрому з сімох вона буде за дружину?..» — ще одне запитання з таким само мотивом з відомої нам євангельської історії.

Більше того, знаходяться люди, які хотіли б духовні субстанції, такі, як сила Духа Святого, використовувати для маніпуляцій. Як отой Симон ворожбит, що захотів за гроші купити в апостолів Духа Святого (див. Дії, 8 розділ).

Маніпулювали святістю і в першоапостольській Церкві. Коли подружжя Ананій та Сапфіра побачили, що їхні одновірці жертвують свої маєтки громаді, вони також вирішили справити враження на людей. Але схитрували, приховавши частину коштів. Так, це маніпулювання, яке можна бачити й нині, коли віруючі люди щось роблять напоказ, щоб інші бачили, які вони хороші та святі.

Небезпека маніпуляції якраз у тому, що маніпулятор використовує для своїх цілей хороші й навіть святі речі, правильні методи, біблійні цитати та, на перший погляд, благородні цілі. Але це лише частина айсбергу.

Тому для християнина дуже важлива здатність бачити людину — і ту, яка має хороші мотиви, і ту, яка хоче ним маніпулювати. Важливо й те, щоб самому не стати маніпулятором. «Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої» (Пр.14:15). Апостол Павла застерігає: «…щоб як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі» (2Кор.11:3).