«Іди-но, хай випробую тебе радістю»

«Сказав був я в серці своєму: Іди-но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, — та й воно ось марнота... На сміх я сказав: «Нерозумний», а на радість: «Що робить вона?» (Ек. 2:1,2).

«Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю…» (1 Петр. 1:8).

Радість — невід’ємна частина людського життя. Навіть найнещасніша людина, яка живе в найжахливіших умовах, переживає моменти радості.

Радість — річ суб’єктивна. Маленька дитина радіє, побачивши маму чи пляшечку з їжею, мама радіє, спостерігаючи за першими кроками сина чи доньки. Голодний радіє, отримавши кусень хліба, багатий — коли вдається провернути багатомільйонну аферу. Хтось радіє від того, що його рідне місто дуже погарнішало за останні роки, хтось від того, що в сусіда згоріла хата… Для різних людей і для різних обставин — різна радість. Тому неможливо виокремити якусь універсальну радість, характерну для всіх жителів планети. Сучасна ідеологія, яка особливо популярна в західному світі, вчить, що для людини справжня радість в тому, щоб робити все те, що тобі до вподоби. Отримуєш радість від наркотиків, від позашлюбних чи гомосексуальних стосунків, від життя, позбавленого моральних табу — радій, і ніхто не має права перешкоджати твоїм веселощам. От лише чомусь такі веселощі заганяють людей у глухий кут. Парадокс, але статистика засвідчує, що найбільше самогубств відбувається у цивілізованих, розвинутих країнах, де дозволяється робити все у своє задоволення.


А втім, є радість, яку, в ідеалі, мали б досягнути усі люди. Це радість спілкування з Богом. Колись її мали наші прабатьки Адам з Євою. Але в пошуках «гострих відчуттів» та особливого знання, вони втратили право спілкуватися з Творцем. Відтоді, незважаючи на власну гріховність, моральну деградацію та духовну зіпсутість, у серці людини живе якесь незрозуміле, таємниче відчуття того, що мусить бути щось високе, неземне, містичне, яке принесе радість. Тому в усі часи були та є популярними пошуки еліксиру щастя, радості та задоволення. Люди по-різному вирішували цю проблему, знаходячи радість у філософії, релігійності, мистецтві, славі, багатстві…

Власне, головною темою Біблії є розповідь про те, як повернути нащадкам Адама втрачену радість. Старий Заповіт — це плач за втраченим раєм та едемською радістю. Новий Заповіт — це пісня тріумфу радості над безвихіддю песимізму та безнадії. Тому-то на перших сторінках Євангелії ми так часто натрапляємо на слово радість: «Радій благодатная…» , «побачивши зорю, вони надзвичайно зраділи», «він буде на радість та втіху…», «…від радощів затріпотіла дитина», «радіє мій дух у Бозі», «я благовіщу вам радість велику…». Тому при народженні Ісуса раділи не лише батьки, пастухи та мудреці, раділо небо й ангели: «Слава Богу на висоті…». Євангелія — це звістка радості. Тому ті, хто приймає Благу Звістку та кається у своїх гріхах, переживають велику радість від усвідомлення, що вони є громадянами неба. Не знаю, чого більше в сльозах каяття: гіркоти від власної гріховності чи радості спасіння. Втрачений рай повернуто в серця народжених згори правнуків Адама.

Отож, говорячи про радість, неможливо обминути увагою біблійну радість — радість спілкування з Богом. Звичайно, у нашому земному житті є чимало інших видів радості, які, безперечно, мають бути. Але ця радість, здебільшого тимчасова, обмежена, а нерідко й відверто штучна. Згадаймо хоча б відому історію про пацієнта психолога, який жалівся на депресію та брак радості. Лікар порадив нещасному відвідати виступ знаменитого клоуна, який саме гастролював у місті. На що той із гіркотою відповів: «Добродію, я і є той самий клоун».

Можливо, для когось ці слова здадуться банальними чи формальними, але саме в них головний секрет: справжня й найбільша радість можлива лише при спілкуванні з Богом. Це добре усвідомлювала людина, яка знала про таке спілкування не з чуток: Давид, через гріх втративши зв’язок з небом, благав: «Верни мені радість спасіння Твого...» (Пс. 50:14). Тому варто шукати таку радість, берегти її та боротися за неї.

Юрій ВАВРИНЮК