Шукати в цьому блозі

На перехресті думок. Блог Юрія Вавринюка

Про віру, життя та події з точки зору християнського публіциста

Публікації

Показано дописи з міткою "батьки і діти"

Показати усе

Результатів не знайдено

На платформі Blogger

Зображення для теми від користувача Michael Elkan

Юрій Вавринюк: Християнський журналіст, головний редактор журналу "Благовісник", публіцист, поет

Переглянути профіль

Загальна кількість переглядів сторінки

«Слава Україні!» чи «Слава Богу!»?

серпня 24, 2016

Сьогодні національне свято України — День незалежності. Це значить, що новини, інтернет будуть переповнені згадками про цей день. Хтось буде радіти ним, хтось — його проклинатиме. І, звичайно ж, навколо все ряснітиме від фрази «Слава Україні! — «Героям слава!». Комусь ці слова як єлей на душу, комусь — як, даруйте, скипидар… І серед незадоволених, звичайно ж, будуть «святі та праведні» християни…

Чи буде цьогоріч Пасха?

квітня 11, 2020

Серед християн нині одне з найактуальніших питань: «Чи буде у цьому році Пасха?» Питання справді актуальне і болюче, бо карантин вщент поламав усі плани та звичаї, посягнувши на саме святе та сокровенне. Отже, чи буде цьогоріч Пасха? ЯКЩО для вас Пасха це:

На добраніч

квітня 21, 2015

Добрий ранок, моя одинокосте! Ліна Костенко Добрий вечір, моя одинокосте! Наодинці лишаємось знов. Ти, любове моя і жорстокосте, — Це ж до ранку он скільки розмов.

Передумови та причини зародження та розвитку п'ятидесятницького руху на Волині

лютого 17, 2016

Розміщую наукове дослідження для Міжнародної науково-практичної конференції «П'ятидесятництво в Західній Україні: історія та сучасність», 5-6 березня 2015 р., що проходила у Львові і де я був одним із доповідачів. Ця праця вийшла друком у спеціальному виданні " Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «П'ятидесятництво в Західній Україні: історія та сучасність»" Зародження та розвиток євангельських церков на Волині — явище унікальне. Унікальне раптовістю виникнення, стрімким, потужним зростанням та тривалістю. Цей рух, виникнувши в першій половині 20-х років ХХ століття не припиняється, не спадає, а набуває ще більшої сили у ХХI столітті. Коли говоримо про будь-які земні речі з духовної, Біблійної точки зору, то розуміємо, що всі події на землі відбуваються з волі Божої та з Його участю. Тим більше таке явище, як пробудження та духовні рухи. Праця Духа Святого суверенна, і не завжди Його дії мають раціональне пояснення. Але, разом з тим, ми віримо

Чим вимірюєтсья радість

лютого 20, 2012

Радість буває різною. Щирою. Нещирою. Штучною. Лукавою. Вдаваною. Злорадною. А от, чи може радість бути невидимою? Коли, скажімо, я маю повні груди радості, але її ніхто не бачить? Саме такою радістю пишаються деякі побожні, похмурі на вигляд християни, які люблять цитувати біблійну фразу «Праведний ледь посміхнеться» (правда, варто зауважити, що в канонічній Біблії таких слів немає, вони написані в Премудростях Сираха). А, взагалі, як визначити, чи має людина радість, чи ні? Чим її виміряти, оту невидиму радість?

Свобода, за яку варто боротися

вересня 10, 2023

Розпочну з розлогої цитати Миколи Романюка з передачі «Хроніки війни». Церква, яка мовчить у час лиха, не має права говорити в час миру. Церква, яка мовчить, бачачи зло, не має права докоряти когось за гріх. Церква, яка мовчить, утрачає свою пророчу місію, своє єство. Така церква, йдучи на один компроміс, згодом піде на другий. Вона вибере якийсь один показовий гріх, у який вкладе усю силу, борючись проти нього (скажімо, одностатеві шлюби чи аборти), і в той же час мовчатиме щодо іншого, більшого зла. Церква в час виклику не може мовчати. Усвідомлення власної гріховності, чутливість до Духа Божого приводить до стану, про який Євангелія каже: «Де Дух Господній — там свобода». Свобода висловити правду на неправду, заперечити неправду правдою, свобода діяти, свобода любити ближнього, свобода виступити з осудженням злочину. Дух Божий дарує тобі не лише свободу від гріха, але й свободу від страху. Але комфорт — це інший дух, який забирає свободу Божу. За сочевичне вариво можна продати й сво

Ранок

квітня 15, 2012

І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. (Буття 1:5) І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули... (Марка 16:2) Над Всесвітом стояла ніч. Густа, тиха, спокійна. Бо не було нічого, що могло б порушити її одвічне мовчання. Та й Всесвіту, власне, не було. Була лише безодня. І Дух Того, Хто не має ані початку, ані кінця, ширяв над нею. І одного разу Він промовив Слово. Перше слово серед ночі. І ніч, зіщулившись, відійшла далеко в глибини Космосу. Творець із гордістю та задоволенням дивився на плід Своїх рук. І назвав це небом та землею. І ночі вже не було. Був ранок — день перший... А потім ще були ранки. Вони народжували нове та прекрасне. Вони насамкінець народили останній шедевр Творця — того, кого Єгова поставив господарем на Своїй землі. І знову був на цій землі вечір, коли Людина посягнула на власність Творця. І

Оптимістичний песимізм

січня 13, 2021

Сьогодні в розмові почув таку фразу. Згадавши про одного знайомого, мій співрозмовник сказав про нього: «Я з ним стараюся поменше спілкуватися. Бо поговоривши з ним, сам стаєш песимістом…» Я не можу сказати про себе, що я великий оптиміст. Але й песимістом теж не вважаю. Звичайно, бувають моменти, коли обставини заганяють в кут, немає ні настрою, ні сили, ні оптимізму і хочеться комусь просто душу вилити. Буває, що для оптимізму потрібно просто виговоритися перед кимось. І от тут, виявляється, потрібно проявити мудрість та, дозволю так висловитися, «оптимістичний песимізм». Тобто, так сказати, щоб твій, не дуже хороший у цей момент настрій, не перейшов на співрозмовника. Щоб не заразити його песимізмом. Виявляється, важливо розуміти, що далеко не з усіма можна поділитися твоїм паршивим настроєм. І далеко не завжди. І головне — не робити цього постійно…

Голодомор-33

листопада 26, 2016

«Попіл Клааса стукає в моє серце» Шарль Де Костер «Ми пам’ятаємо!», «Я пам’ятаю!» — Напружений ритм білих строф… Холодною ковдрою сніг огортає Поля українських голгоф…

Свобода у Христі: вільне падіння чи стрибок з парашутом

червня 28, 2012

На зібраннях багато говорять про те, що ми повинні робити, чого не повинні, що можна, що не можна. Якісь правила, норми, які не завжди узгоджуються зі словом Божим. Може, це і потрібно на перших кроках слідування за Господом, але де та свобода, про яку казав Христос: «Ви будете вільні»? І як розуміти слова: «Не робіться рабами людей»? Я не маю на увазі, щоб вживати свободу для тілесного задоволення, жити як хочеться. Хотів би, щоб у церкві навчали, як отримати свободу від гріха, і жити, як навчає Біблія. Як виховати нову людину, у якій відбулася б переміна не назовні, а внутрішня переміна серця? Часто новонаверненого найперше «роздягають», «одягають, як личить святим», і людина думає, що це все, що від неї вимагається. Інші виконують усі церковні постанови через страх перед служителями або залежність від оточення (що про мене скажуть люди)… Я не проповідник і не можу викласти свою думку, надіюся, ви розумієте, про що я пишу… Дайте пораду на сторінках журналу. О.М., м. Рівне За

Архів

2024 1
- січня 1
  - Рясна радість серед досвіду горя

2023 8
2022 22
2021 9
2020 12
2019 11
2018 5
2017 8
2016 10
2015 11
2014 19
2013 26
2012 46

Показати більше Показати менше