Голодомор-33

«Попіл Клааса стукає в моє серце»
Шарль Де Костер

«Ми пам’ятаємо!»,
«Я пам’ятаю!» —
Напружений ритм білих строф…
Холодною ковдрою сніг огортає
Поля українських голгоф…

    «Я пам’ятаю…»
    Пробач, Україно,
    Не можу сказати тих слів…
    Бо ж пам’ятаю поля білопінні
    І ситу турботу батьків.

    Я пам’ятаю шкварчання яєчні,
    Жбан молока, пироги.
    Як в апельсинову ніч новорічну
    Зиркали в шибку сніги.

    Я ж із родиною в хаті багатій
    Вечір багатий чекав
    І подарунки від мами і тата…
    Я пам’ятаю…
    Завжди пам’ятав…

    Тільки от попелом б’ється об груди:
    «Мамо, дай хліба…» — «Нема…»
    Вперлася в небо крива амплітуди
    Болю людського…
    Зима…

«Ми пам’ятаємо!»,
«Я пам’ятаю!»
Свічки…
І — буденність розмов…
Пробач, мій народе,
Пробач, рідний краю.
Що так легковажно сьогодні ступаю
На попіл вкраїнських голгоф.

Юрій Вавринюк
26.11.2016