Загальна кількість переглядів сторінки

12 червня 2013 р.

Така складна проста арифметика

Натрапив якось в інтернеті на одну замітку з виразно гумористичним підтекстом. Вона була написана людиною освіченою, що добре розуміється у вищій математиці. Для мене це надто високий рівень, тому я навіть не робив спроб скопіювати текст, пішовши шляхом найменшого опору — просто сканував замітку у форматі фото. Не намагайтеся розібратися у тих складних значках — для більшості читачів, як і для мене, вони нічого не кажуть. Проте, мене зацікавив текст-пояснення. Виявляється, просту арифметичну дію, таку, як наприклад, 1+1=2, можна для солідності настільки ускладнити, що читач вигукне: «Вау, яка розумна людина!»



Смішно, дотепно, оригінально. Але справа в тому, що саме так чинять багато «розумних» людей, які, щоб справити враження, прості речі настільки ускладнюють, що без професорських знань годі й розібратися. Саме так пишуть чимало наукових та білянаукових робіт. Саме так часто люблять висловлюватися політики. Саме так роблять навіть прості люди.

І, чого гріха таїти, подібне можна спостерігати і в духовному служінні. Нерідко такі «перли» можна почути в служіннях з вуст проповідників, читати у християнських книгах, газетах, журналах. Буває, що через надмірні цитати зі Слова Божого, вкраплення «розумних» духовних термінів, а то й просто через багатослівність, важко розібрати, що ж хотів сказати промовець. Для мене показовими у цьому плані є, скажімо, книги шалено популярного в 1990-ті роки Вочмана Ні. Жодної з них я так і не зміг осилити, я дивився на них, як на оте фото з хитроумними формулами. На фоні загального захоплення цим автором мені було соромно в цьому зізнаватися, щоб не подумали, що я «недуховний». Пригадую, бувало, при обговоренні «четвертого виміру» чи якогось іншого аспекту філософських роздумів китайського проповідника, я лише глибокодумно кивав головою, вставляючи іноді «мудрі» репліки.

Щось подібне можна спостерігати на масових євангелізаціях, де проповідники звертаються до людей, що ніколи не тримали або майже не читали Біблії, такими «духовними» термінами та фразами, які для непосвяченого вуха все одно, що мова китайської провінції часів династії Юань. Безперечно, у проповіді Євангелії неможливо обійтися без специфічних понять, які складають основу християнської віри, таких як покаяння, народження згори, оправдання, викупна смерть. Але і ці поняття можна пояснити просто, доступно і зрозуміло. Так, як це робив Христос. Чи зауважили ви, що великий Учитель не залишив після себе жодної богословської праці, жодного філософського трактату? Основою Його повчань були притчі, життєві приклади, зрозумілі фрази, сказані простою побутовою мовою. Велич Божої мудрості в простій людській обгортці. Найбільша таємниця у Всесвіті, висловлена простими словами: «Царство Боже подібне…» Можливо, саме тому за Ним йшли тисячні натовпи простих людей.

Багато років тому мені довелося підвозити автомобілем одного віруючого. Попутно ми взяли ще одного пасажира. Зізнаюся: я всю дорогу молився лише про дві речі — чимскоріше доїхати до місця призначення і щоб отой випадковий пасажир не здогадався, що я теж віруючий. Те, що мій знайомий з особливим азартом, напором і навіть якоюсь агресивністю взявся євангелізувати «заблудлу овечку», лише вона зачинила двері, було ще півбіди. Він зумів настільки ускладнити просту євангельську вістку про спасіння, що отому математику, який так дотепно покепкував зі своїх колег, було ще далеко. Навіть я, знайомий з Біблією далеко не поверхнево, не міг втямити «переконливих» аргументів супердуховного знавця. Цитати зі Слова Божого, до місця і не до місця, вставлялися в переплетіння церковних штампів та внутрішньоцерковного сленгу. За якихось 40 хвилин він встиг розказати про подробиці старозавітніх жертвоприношень, особливості дієти за законом Мойсеєвим, розтлумачити таємниці пророка Даниїла, про хрещення Духом Святим, інші мови, сучасні пророцтва «сосудів» Божих і багато-багато чого іншого. І коли ми приїхали на місце призначення, наш попутник майже неприховано із полегшенням зітхнув. До речі, я теж…

Не хочу сказати, що Біблія — такий собі збірничок простеньких оповідань для «немудрих і не книжних». Зовсім ні. Написана високохудожньою мовою, торкаючись великих таємниць Господніх, вона, однак, не ускладнює того, що є простим за своєю суттю. А Добра Новина проста для розуміння та прийняття. І в поєднанні із Силою Духа Святого вона здатна робити чудеса. Так, як це сталося в день П’ятидесятниці, коли від простої проповіді простих рибалок та митників покаялися тисячі. Так, як це було за часів наших дідів, коли прості селяни наверталися до Бога через просте читання Євангелії. Звичайно, слідування за Христом має на увазі й духовне зростання. У міру духовного зросту ми з немовлят стаємо дорослими, які можуть засвоїти більш серйозну їжу, аніж молоко. Але це вже процес, який не можна форсувати. Не варто грудних немовлят годувати ковбасою: вона тільки зашкодить здоров’ю, а то й життю.

Коли Петро та Іван, що пережили велич П’ятидесятниці, звернулися у проповіді до людей, слухачі, «спостерігши, що то люди невчені та прості, дивувалися» (Дії 4:13). Але автор Дій апостолів одразу ж дає пояснення цьому феномену: «І пізнали їх, що вони з Ісусом були». Що ж, і ми навчімося в Ісуса простоти. У тому числі й простоти проповіді Євангелії. Щоб люди могли зрозуміти, що «один додати один дорівнює два», а не губитися у хитросплетенні духовних формул.

Немає коментарів:

Дописати коментар