Загальна кількість переглядів сторінки

8 березня 2012 р.

Круглий стіл на тему гендерної політики та ЮЮ


6 березня 2012 р. у м. Рівному відбувся круглий стіл присвячений проблемам гендерної політики та ювенальної юстиції. У конференц-залі приміщення обласної ради зібралися представники органів влади, прокуратури, громадські діячі, служителі церков різних конфесій, а також фахівці в галузі медицини, психології, педагогіки, юриспруденції тощо. Приводом для проведення круглого столу стало занепокоєння поступовим впровадженням в українське суспільство в процесі євроінтеграції явищ, що суперечать християнським цінностям і призводять до моральної деградації населення. Ініціаторами засідання були голова постійної комісії обласної ради з питань науки, освіти, культури та духовності Світлана Левицька, доктор педагогічних наук, професор Національного університету «Острозька академія» Василь Жуковський та президент Міжнародного Відкритого університету ім. В. Марцинковського Олександр Калабський.



Засідання круглого столу почала Світлана Левицька, привітавши усіх учасників і подякувавши за небайдужість до даної проблеми, адже багато з них подолали велику відстань, приїхавши з інших областей.

Слово було надано першому заступнику голови обласної ради Михайлу Кривку, який сказав: «Я переконаний, що така поважна аудиторія сьогодні зможе висловити цінні думки, які будуть обговорюватися ще довгий час принаймні на теренах Рівненської області. А ми будемо уважно дослухатися до тих рекомендацій і намагатися свою політику вести таким чином, щоб рухатися вперед, як це і личить європейській країні».

Начальник служби у справах дітей Рівненської облдержадміністрації Віктор Марчук, закцентувавши у своїй промові на інтересах дитини, висловив думку, що ювенальна юстиція якраз і направлена на те, щоб не лише привести у відповідність до європейських норм нормативну базу соціально-правового захисту дітей, а й на створення дієвої системи. «А чи потрібно дублювати все те, що є в європейських країнах — однозначно ні! За основу потрібно взяти наші християнські цінності. Головне — щоб у будь-яких діях першочерговими були інтереси дитини, а не чиновників чи громадських організацій» — сказав він.

Після цього Світлана Олексіївна, нагадавши про створену координаційну раду з питань духовно-морального виховання, надала слово голові цієї ради — доктору педагогічних наук, декану гуманітарного факультету Національного університету «Острозька академія» Василю Жуковському — як ведучому заходу. Подаємо розгорнуту цитату його виступу, що містить основні тези, які обговорювалися на засіданні:

«На моє глибоке переконання від самого початку свого існування людство перебуває у величезних за силою і масштабами випробуваннях. Але ще ніколи раніше сили зла так жорстко і жорстоко не випробовували духовну міць людини як за останнє десятиліття. Ослаблена духовно людина втрачає моральні орієнтири і стає фактично іграшкою в руках зла. Втрачає канонічне становище чоловік — швидко деградує і опускається. Посилюється незалежність жінки — гординя дедалі більше вивищує її в суспільстві. Найбільше у цій ситуації страждають діти — сім’ї або їх не виховують, або все більше програють виховну конкуренцію телебаченню та інтернету. Сьогодні на сім’ю насувається велика небезпека — це гендер і ювенальна юстиція. Зло завжди прикривається благими намірами. Воно приховує істину, маскується, спекулює на низьких людських почуттях. «Покуштуйте заборонений плід, — під’юджує зло перших людей в Едемському саду. — І ви не помрете, а будете, як боги!» «Чоловік і жінка мають бути рівними у всьому» — продовжує під’юджувати людей у ХХ ст. «Що вам, люди, вроджені біологічні характеристики? — говорить зло у ХХІ ст. — Ви самі маєте визначити, хто ви — чоловік чи жінка!» «Ви, біологічні батьки, неспроможні виховувати своїх дітей — віддайте їх секс-меншинам і вони належним чином потурбуються про них!» Таким чином, до двох існуючих статей (чоловік і жінка) сьогодні прилучається іще декілька і їх носії вимагають визнати їхню рівність у всьому. Рівність у вінчанні, рівність у всиновленні і вихованні дітей, рівність щодо місця в суспільстві. Гендер у своєму останньому варіанті вже торжествує у США, Канаді, багатьох країнах Європи і посилено веде наступ на нашу державу. Як же поведе себе 1000 років тому хрещена від Святого Духа і води Україна?»

Врешті нагоду висловитись отримали запрошені фахівці з різних галузей науки та релігії, промови яких іноді переростали у пожвавлені дискусії.

Зокрема про біблійний погляд на статеві особливості людини та відхилення у статевій поведінці зробив доповідь єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко. «Інститут сім’ї — це святеє святих кожного суспільства, це життєстверджуюча клітина кожної нації. — зауважив він. — Бог створив чоловіка і жінку. Він зовсім не принизив і не зробив «другосортною» жінку. Він створив їх для доповнення одне одного... Те що сьогодні просувається під приводом захисту прав людини — насправді захист гріховного збочення, аморальності та беззаконня, це цинічний виклик Творцеві, злісна насмішка над законами Божими... Це дорога до прірви! Який вихід? Перше — впроваджувати християнську науку, втілювати віковічні християнські цінності у життя нашої країни. Перестати дивитися на Схід і заглядати на Захід, а частіше піднімати свої очі догори. Потрібно стати на захист сім’ї, на захист суспільної моралі серед дітей, молоді і, особливо наголошую, батьків. Хай Бог нам допоможе встояти у проломі за наш край!»

Євстратій Зоря, єпископ Чернігівський і Ніжинський, який стежив за обговоренням проблеми за допомогою відеозвязку, доповнив виступ Михайла Степановича, зазначивши: «Найперше занепокоєння у мене викликає те, що у питання сімейного життя втручається юридичний механізм, а дитина стає лише однією зі сторін юридичних відносин. Дитина є дитиною і вона спершу повинна досягти під керівництвом своїх батьків певного рівня розвитку і відповідальності».

Про причини виникнення гендерної політики в країнах світу та Євросоюзу доповідав Олександр Калабський. Використавши слайди-ілюстрації він простежив суспільні процеси у світі, що були у витоків гендерних явищ: «60-ті роки. Берлінська стіна. Холодна війна. Карибська криза. Убивство Джона Кеннеді. В’єтнамська війна. Культурна революція в Китаї. Рок-н-рол (крутись і гойдайся) — це звідти. Молодіжна революція — це звідти. Рух Зелених — це звідти. Боротьба за права секс-меншин — це звідти. Панк-культура — це також звідти! Нерепресивна педагогіка — це також звідти. Студентські заворушення в Марселі, Ліоні, Західному Берліні, Гамбурзі, Мадриді, Барселоні, Брюсселі, Мілані, Буенос-Айресі і т. д. — це також звідти! В середовищі молоді поширюються масові втечі від суспільства, захоплення наркотиками. Сексуальна революція на Заході — теж звідти. «Гендер — психічні або поведінкові властивості» — теж звідти. Ювенальна юстиція — звідти. Війна з Богом і релігією... То що сталося в 60-х роках? Від війни зберегли людство, а чи збережемо від культурної революції нашу землю?»

Доктор педагогічних наук, професор Оксана Петренко опонувала попереднім доповідачам, звертаючи увагу на неправильне трактування поняття «гендер»: «Я 14 років займаюся гендером — тематикою, проблематикою, виникненням, історією. 10 років викладаю курси «Гендерна психологія» та «Гендерна педагогіка». На кожній парі я зустрічаюся із страшенною нашою політичною, термінологічною, юридичною безграмотністю, яка межує з отим фанатизмом, який я на жаль сьогодні побачила в цій аудиторії. Мені дуже прикро від того, що люди із саном, званням, на яких ми повинні орієнтуватися, чомусь оперуюють абсолютно недостовірною інформацією, яка нівечить саму сутність поняття «гендер» та гендерної політики. Прослухавши виступи, хочу сказати тільки одне — шановні, давайте будемо грамотними! Гендер — це не фемінізм, це не боротьба за права жінки. Гендер — це визнання існування жінки і існування чоловіка. Це виховання дівчинки і хлопчика, виховання бути мамою і бути татом, толерантне ставлення однієї статі до іншої, вміння будувати стосунки. Хто сказав, що гендер дорівнює гомосексуалізм? Це — жахливо! Гендер — це соціальна стать. Це ми з вами. Я є представником жіночого гендеру, отець є представником чоловічого гендеру. Існують гендерні інверсії — порушення гендерної ролі. Гомосексуалізм — це порушення гендерної ролі. І ми пояснюємо студентам, що це є порушенням і його потрібно коригувати, боротися, вести просвітницьку роботу. Давайте хоч для себе розберемося, що таке гендер і як з ним співіснувати, бо співіснувати з ним доведеться. Гендер — це не добре і не погано, це об’єктивна реальність».

Вікторія Юрченко, доктор психологічних наук (Рівненський інститут слов’янознавства) подала історичну довідку про виникнення гендеру, зупинившись зокрема на різних визначеннях даного поняття: «В сучасній психології — чотири значення слова гендер: протиставлення біологічній статі; синонім статі; розширюючий термін, що об’єднує біологічне і соціальне; символ нерівності статей. Гендер у першому і третьому значенні формується в процесі соціалізації. Але важливо, щоб співпадали біологічна стать і гендер. І ось зараз уже настав момент, коли вважається що це — необов’язково. Якраз це і небезпечно. Виходить, що людина може сама обирати свою стать. Як може дитина обрати собі стать? А її вже з дитсадочка починають до цього готувати! І ЗМІ сьогодні посилено нав’язують стереотип вільного вибору статі. Тобто ось ці інверсії — гомосексуалізм, транссексуалізм і т. д. — подаються як норма. Найнебезпечніше, що деякі зацікавлені вчені посилено поширюють інформацію про повноцінність і психічне здоров’я сексуальних меншин. Це — міф! Як правило, у таких людей поганий стан фізичного здоров’я (сифіліс, гонорея, гепатити, туберкульоз, кишечникові паразити, СНІД, ВІЛ, серцево-судинні захворювання, інфаркти, середня тривалість життя — 40-44 роки) і дуже поганий стан психічного здоров’я (егоїзм, емоційна нестабільність, поведінкова непередбачуваність, нарцисизм, схильність до самогубств і т. д.) Чи можна таким людям довіряти виховання дітей? Тому повинна йти мова про правильну гендерну ідеологію держави. Гендери є два — чоловічий та жіночий. І завдання усіх соціальних інститутів — сприяти формуванню в підростаючого покоління саме цих двох гендерів».

З точки зору біології і релігії охарактеризувала гендер Вікторія Оліферчук, кандидат біологічних наук (м. Львів): «Оскільки стать формується ще на генетичному рівні, то якщо прийняти думку, що людина народжується декількастатевою — це означає перекреслити всю біологічну науку. Якщо душа інспірована Божим Духом, вона керує статевими інстинктами, якщо ж людина душевнохвора, то її інстинкти керують нею. Така людина може мати гомосексуальні потяги та інші статеві збочення. Господь в Біблії чітко визначив ролі чоловіка та жінки у сім’ї. Отже питання рівності чоловіка і жінки — це не компетенція лобістів гендерної політики. Принципи та закони поведінки статей давно відомі, просто за ними не живе основна маса суспільства. А формула проста — треба жити з Богом і виконувати Його Слово!»

Олеся Жупник, магістр соціальних технологій (Чехія), розповіла про конкретні наслідки гендерної політики в різних державах, а також навела ряд українських підручників, що уже пропагують вільний вибір статі. «Гендерна політика має такі деструктивні цілі та наслідки: деформація ролі чоловіка і жінки, узаконення статевих збочень, повне знищення позиції чоловіка і батька» — підсумувала науковець.

Серед спікерів також були: доктор медичних наук Антун Лісец (Хорватія), що приєднався до обговорення через відозв’язок і звернув увагу на важкий стан біологічного здоров’я в Європі в контексті гендерних явищ; Пол Бродвей (Канада), який розповів про наслідки гендерних процесів в Канаді; кандидат економічних наук Наталя Полянчич, яка доповідаючи про сучасний стан реалізації гендерної політики в Україні, навела законодавчі докази того, що гендерна політика нерозривно пов’язана із вільним вибором статі та узаконенням прав секс-меншин; доктор педагогічних наук Галина Сагач із доповіддю «Поставимо закон на службу сім’ї» та інші.
Підсумовуючи діяльність круглого столу, Василь Жуковський зазначив: «Поки науковці читають лекції про гендер, поки відбуваються дискусії в різних аудиторіях, наших дітей у садочках і школах — уже навчають. І ті люди не розбираються у глибинних проблемах гендеру, вони працюють. Тому одне з головних наших завдань сьогодні — щоб науковців і духовенство почули і прислухалися».

Попри палке бажання багатьох учасників продовжувати дискусію, Світлана Левицька, зважаючи на обмеженість в часі, була змушена завершити засідання. Хоча розмови ще довго не стихали в кулуарах обласної ради.

Наступний подібний захід — наукова конференція з гендерної політики, що відбудеться на базі Острозької академії — заплановано на 16 березня 2012 р.

Після закінчення круглого столу свою думку висловили:


М. С. Паночко


— Як ви оцінюєте результати цього круглого столу і важливість проведення подібних заходів в майбутньому?

— Найперше, корисним є те, що такі питання турбують суспільство. По-друге, ми сьогодні побачили двояке трактування слова «гендер». Деякі науковці твердять, що це не є щось загрозливе, а лише поняття особи — чоловічої, жіночої, їхні права і т. д. Але більшість людей зрозуміли в слові «гендер» другу сторону — небезпеку аморальності, просування законів, якими сьогодні страждає Європа. Тобто йде нівелювання цінностей — сімейних відносин, статевих відносин... Сьогодні висвітлилася болюча проблема — що на Україну наступає отака чорна хмара під назвою «гендер» у його європейському трактуванні. Тут серед більшості учасників відчулася одностайність — не дати ходу тим явищам, які руйнують інститут сім’ї, мораль і т. д. Оце, я вважаю, хороша сторона.

— Чи важливо служителям брати участь у таких заходах, представляти позицію церкви?

— Я вважаю, що потрібно бути в курсі справи, розуміти, що відбувається в суспільстві, що просувається на рівні закону. Не спостерігати збоку. Служителі повинні тримати руку на пульсі — це однозначно! Ми маємо законні права, затверджені Конституцією — захищати інтереси сім’ї, інтереси церкви, інтереси особистості на підставі нашої Божественної Конституції — Біблії. Служитель не повинен стояти збоку і доганяти поїзд. Він повинен бути в курсі і сказати своє слово!

О. Ф. Калабський


— Як ви оцінюєте результати діяльності круглого столу, чи потрібні подібні заходи в майбутньому?

— Думаю, те, що сьогодні відбувається, говорить про досить серйозну проблему у нашому суспільстві і про те, що є люди, які відчувають відповідальність за цю проблему і хочуть якимось чином її вирішити. Друге — те, що сьогодні не всі ми до кінця розуміємо, як це важко, наскільки серйозно входять ці явища у наше суспільство. Тому у нас була можливість на круглому столі ще більше познайомитися з цією проблемою, глибше вникнути в неї і не зупинятися на цьому, а продовжувати її вивчати — не тільки в кабінетах і аудиторіях — а вивчати в суспільстві. Подібні круглі столи безумовно слід проводити і проводити по всіх областях України. Потрібно, щоб були присутні усі верстви населення — і науковці, і духовенство, і політики, і громадські діячі. Тільки тоді ми зможемо більше зрозуміти цю проблему і тим негативним явищам, які вона несе, прямо сказати: стоп!

— На вашу думку наскільки реально такі заходи можуть вплинути на ситуацію в суспільстві?

— Звичайно, дивлячись на ті можливості, які мають сьогодні круглі столи — вони досить невеликі порівняно з тими, хто має серйозні кошти для впровадження цієї гендерної політики в наше суспільство. Але ж ми повинні на це дивитись з оптимізмом. Якщо нічого не робити, нічого й не буде. Я думаю, що ми можемо принаймні призупинити ці процеси.

— Ви сказали, що на цьому не слід зупинятися. Які подальші дії повинні бути по відношенню цієї проблеми?

— Потрібно використати усі можливі важелі, які можуть вплинути на зміну ситуації. По-перше, я думаю, на сьогоднішній день дуже мало інформації в церквах. І хотілося б, щоб пастирі, які відповідають не лише за паству, а й за те місто чи село, де вони живуть, були більше поінформованими і більше цікавилися цією проблемою, тому що вона гряде і в церкви. По-друге, служителям потрібно закликати християн до молитов і постів, щоб Бог втрутився у цю ситуацію. Громадським організаціям варто посилити свою діяльність серед населення. Що ж до науковців, то вони певною мірою були застані зненацька і не ще до кінця можуть дати адекватне трактування тим поняттям, які сьогодні вже гуляють по нашій Україні. Тому потрібно більше круглих столів, конференцій, де можна було б досягати якогось паритетного розуміння усіх цих речей і реагувати на них вчасно. І звичайно потрібно це робити повсюди — не лише в якомусь одному регіоні. І тут, мені так думається, дуже важливу роль зіграли б саме пастирі, єпископи, які могли б згуртувати навколо себе усіх зацікавлених людей і організовувати подібні заходи, співпрацюючи з університетами, науковими закладами, політичними структурами та громадськими організаціями.

Дмитро ДОВБУШ, м. Луцьк, журнал «Благовісник» (фото автора)















Немає коментарів:

Дописати коментар