«Жити завжди було важко»

*   *   *

Жити завжди було важко —
Ти мов джин в закоркованій пляшці.
А та пляшка в безмежному морі проблем...
І для долі не стати тобі ковалем...

Важко жити бездарному,
Важко жити лінивому.
Не позаздриш незугарному,
І нелегко, бува, примхливому.
Важко живеться у рабстві,
Та не з медом і при свободі.
Важкувато в монархіях-графствах,
В диктатурі — й казати годі.
Тяжко жити жонатому,
Холостому — удвічі важче.
Не позаздриш, бува, багатому
Ну, а бідний — той завше плаче...

Та в усі покоління й епохи,
І царям, і рабам, й скоморохам,
Тим, кому всі дороги розтрощені,
І кому вони золотом мощені,
Чи багнюка, чи трави шовковисті,
Найважче
       завжди
                було жити
                         по совісті.

Юрій Вавринюк