"Гроза гр-риміла..."
* * *
Гроза гр-риміла.
Рвало чорні хмари.
Ревіло небо в сорок голосів.
А небокрай художника-нездари
Надірваним полотнищем висів.
Котились хмари ртутними валами,
Їх блискавиці різали навпіл.
Басистий регіт грому над хатами
Тремтів і рвався, кинутий на діл.
Кричало літо грізним стоголоссям,
І клапті неба падали як дим.
І зливи тонке чесане волосся
Куйовдив вітер подихом важким...
Юрій Вавринюк,
збірка "Чекання"
Коментарі
Дописати коментар