"Гроза гр-риміла..."



*  *  *

Гроза гр-риміла.
              Рвало чорні хмари.
Ревіло небо в сорок голосів.
А небокрай художника-нездари
Надірваним полотнищем висів.

Котились хмари ртутними валами,
Їх блискавиці різали навпіл.
Басистий регіт грому над хатами
Тремтів і рвався, кинутий на діл.

Кричало літо грізним стоголоссям,
І клапті неба падали як дим.
І зливи тонке чесане волосся
Куйовдив вітер подихом важким...

Юрій Вавринюк,
збірка "Чекання"

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Слава Україні!» чи «Слава Богу!»?

Передумови та причини зародження та розвитку п'ятидесятницького руху на Волині

«Складаю себе́ із се́бе…» Історія одного вірша