Я щойно повернувся з Голготи...
Я щойно повернувся з Голготи... Української Голготи...
Півтора тижні тому я вже був там. Хоронили зятя нашої знайомої, він був військовим, загинув на війні. Я добре знайомий з цією родиною, вони інколи відвідували нашу церкву, діти — недільну школу. У цій сім’ї троє — військові, зять і обидва сини. І ось війна забрала одного з них. Забрала сина, чоловіка, батька. Старший син на той час був у госпіталі з пораненням…
І от сьогодні на тому ж подвір’ї зібрався такий же багатолюдний натовп співчуваючих — хоронили молодшого сина… Вбитий на війні…
Що можна сказати в той час матері, у якої вже не було сліз, лише крик болю? Скільки ще синів та дочок потрібно віддати Україні, щоб наші діти та онуки прокидалися під мирним небом? На скільки часу ще протягнеться ота українська Голгота?
У мене, на жаль, не має відповідей…
Але я знаю одне: після Голготи завжди настає ранок Воскресіння… І він настане. Ми будемо святкувати Великдень, день, коли темрява та зло будуть переможені. Ми віримо в це…
Дуже співчуваю! Хай Господь сцілуть всі рани, які спричинила війна. Хай Господь по своїй ласці зло оберне в добро!
ВідповістиВидалитиЯ читаю вірші в Цекві. Ваші вірші торкалуться мого серця. Дякую за вашу щедрість! Але бажав би мати ваші вірші
в книгах. Для контакту даю свій імайл. shmaygervictor@gmail.com