Осінні думки морозного дня

Осіннє

Сум журавлиний над полем:

«Де ж юне літечко, де?»

Бабине літо тополя

На веретено пряде.

Пугач кричить на негоду,

Клени розвішують мідь.

Осінь над вогнищем глоду

Хоче світанок зігріть.

Зсохлися дні, як бадилля,

В ніч переливши журу.

Жовтень обмацує гілля,

Стягує в зморшки кору.

Осінь рум’яна та жвава,

Тільки волосся вже — сніг.

Сохнуть нескошені трави

Край спорожнілих доріг.

Втомлено нива дрімає,

Сниться їй спечений хліб,

Грім, що упав з небокраю,

В пазухи зораних скиб…