Різдвяні стежки ведуть не до ясел

*  *  *

Різдвяні стежки ведуть не до ясел.

Різдвяні дороги ідуть — з Віфлеєма.

Ідуть повз столітній замислений ясен,

Що стане хрестом у трагічній поемі.

Проходять вони через ті перехрестя,

Де милості просять сліпі й прокажені.

Повз блудницю, страчену власним безчестям,

І тих, хто ховає каміння в кишені.

Вони пролягли через хату Закхея,

Якого цуралися праведні люди.

По водах озер і по землях Юдеї,

По тих манівцях, що вели у нікуди.

Різдвяні стежки пролягли через душі

Обвітрені злом, крізь серця, що «убогі

І спрагнені правди», які небайдужі

До вічного Слова Предвічного Бога.

Різдвяні дороги ідуть через совість,

Заплямлену злом, крізь замулену грішність...

Проходять крізь болі мої, щоб натомість

Привести у яслах народжену Вічність.